Ще не так давно самокритично іронізували, що, мовляв, маємо аж надто багато різних свят. Виявляється у світі, який відкрився для України, їх значно більше. Тож навіть після декомунізації кількість свят не меншає, а навпаки…
Як повідомляє Інтернет-«павутина», 12 червня при бажанні матимемо можливість відзначати День червоної троянди. Хоча буквально кілька тижнів тому, у травні, уже був Міжнародний день троянди. Та й 22 травня історики згадували, що 565 років тому битвою при Сент-Олбансі між військами короля Генріха VI Ланкастера і Річарда, герцога Йоркського, почалась війна за англійський престол Червоної та Білої Троянд, названа за кольором троянд у відповідних родових гербах. Тоді ця тридцятирічна війна протікала з перемінним успіхом. Перемагали то прибічники Червоної, то – Білої Троянд.
Цікаво, що, коли говорити не про історичні назви, а про справжні квіти, то у Японії виведена примирлива для всіх троянда, яка змінює своє забарвлення в залежності від освітлення. Вдень вона яскраво-червона, ввечері – біла!
Власне трояндова тема безмежна, невичерпна і актуальна для всіх поколінь, адже несе в собі великий естетичний потенціал, виховуючи в кожній людині почуття прекрасного. Мова йде практично про всю відому історію людства: від стародавнього Вавілона – до наших днів. Трояндами посипали дорогу воїнів, що поверталися з перемогою, і подружнє ложе.
Вирощують троянди у величезній кількості практично у всіх країнах світу. Насамперед, використовують у декоративному садівництві, що помітно і в нашому Кропивницькому.
Але й розводять для одержання трояндової олії, що входить до складу виробів парфумерії. Екстракт троянди широко застосовується в косметичних засобах. У медицині цілющі властивості троянди відомі з античних часів.
З пелюстків деяких троянд варять конфітюри і готують напої. Любителі красного письменства можуть пригадати опоетизовану розповідь «Трояндове вино» Василя Симоненка.
У кулінарії троянди нерідко використовуються як ароматизатор. Також популярним є варення з трояндових пелюсток. У флористиці вони незамінні при створенні букетів.
Немає такого відгалуження людської культури, де б не позначився «вічний образ» троянди. Без її зображення немислимий живопис. Зараз - ще й художнє фото. А що вже говорити про літературу! Від найвідоміших народних епосів – до роману «Ім’я рози» незабутнього Умберто Еко. Найдавніші оповіді Індії говорять про те, що богиня краси Лакшмі народилася з бутона троянди. В середньовічній Франції зароджується народне свято троянд, на якому вибирали найкрасивішу дівчину королевою троянд. Їй надягали особливий вінок з троянд, званий «шапель» (chapel). У всіх народів у всі часи поети присвячували свої вірші цариці квітів.
За допомогою троянд люди виявляли свої почуття, переживання, думки. Вона була і є образом кохання, недовготривалого життя, іноді виражає смуток. Перечитайте хоча б казку Оскара Уайльда «Соловей і троянда». Образ троянди нерідко змальовували й письменники ХХ століття: Костянтин Паустовський в «Золотій троянді», Юрій Яновський у «Вершниках», Максим Рильський у «Трояндах й винограді», Антуан де Сент-Екзюпері в «Маленькому принці»… Ось що сказав Маленький Принц про свою троянду: «Якщо ти любиш квітку, що є одна-єдина в світі і тільки на одній з мільйонів і мільйонів зірок, цього досить: дивишся на зорі і почуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «Десь там і моя квітка ...».
Кажуть, що квіти – це мова природи. Вона справжня та щира. Якщо пізнати символіку квітки, то можна самостійно обрати той стан та настрій, який бажаємо підкреслити або посилити. Флоріографія – символіка, що надається квітам для відображення тих чи інших настроїв і почуттів. У Вікторіанську епоху мову квітів використовували для того, щоб сказати про свої потаємні почуття. Мова квітів з'явилась на Сході. Там вважалося, що Червона троянда – символ справжнього кохання; бордова – краси; рожева – бажання, пристрасті, радості життя, молодості та енергії; біла – чистоти, вічної любові, смирення…
Так, у світі є тисячі й тисячі різновидів різнокольорових троянд, зокрема, й червонястих відтінків.
Але не треба забувати, що всі вони ведуть свій родовід від звичайної шипшини. І коли вона навесні квітне – це теж невимовно гарно!
Федір Шепель,
фото автора