ІНТЕРВ'Ю

Кропивницький: з якими досягненнями художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна відзначає ювілей (ФОТО)

Комунальний заклад «Художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна» офіційно створено у 1985 році.

Однак експозицію у меморіального будинку, де провів свої дитячі та юнацькі роки видатний художник і педагог першої половини ХХ століття Олександр Осмьоркін, для відвідування відкрили лише у 1994 році. Саме звідти й ведемо відлік. Напередодні Дня художника про успіхи й досягнення музею, знаного далеко за межами Кропивницького й України, мали нагоду поспілкуватися з його незмінним директором Вітою Черновою.

– Для музею маємо чи не найгарніший будинок Кропивницького - пам’ятку містобудування та архітектури. Споруджений у 1899 році за власним проектом відомого єлисаветградського архітектора Якова Паученка, дядька художника. У 1990 році музею надано статус державного. Він підпорядкований управлінню культури і туризму Міської ради міста Кропивницького. Здійснюємо всі види музейної діяльності: науково-збиральницьку, науково-дослідну, експозиційно-виставочну, науково-просвітницьку, видавницьку та інші. Експозиція музею розміщена в чотирьох залах. Меморіальний зал пропонує відвідувачам познайомитися з життям і творчістю Олександра Осмьоркіна. У трьох виставочних залах експонуються тематичні виставки з музейного зібрання та сучасного українського образотворчого мистецтва.

– Пані Віто, бодай коротко, розкажіть про свята-святих, музейне зібрання.

- Воно налічує майже п’ять тисяч одиниць музейних предметів основного фонду. З них унікальними є, насамперед, живописні та графічні твори Олександра Осмьоркіна, його учнів, фото-документальні матеріали та архітектурні проекти Якова Паученка, меморіальні речі.

– Чи ведете статистику відвідування?

- Так. На сьогодні,  з часу відкриття, музей відвідали понад сто тисяч любителів прекрасного, переважно учні та студенти.

– І скільки виставок вони побачили?

– Насамперед, презентовано понад 360 художніх персональних, колективних та тематичних виставок. Багато любителів мистецтва запам’ятали такі всеукраїнські виставки, як «Репресовані полотна» із Спецфонду Національного художнього музею України (1999), живописних та графічних творів народного художника України Сергія Шишка, «Стоїть гора високая....» до 175-річчя від дня народження Леоніда Глібова, «Шляхами Тараса» до 190-річчя від дня народження Тараса Шевченка, «Рисунок кримських художників», «Мальовнича Україна», «Хортиця крізь віки» з фондів Дирекції Художніх Виставок Національної Спілки художників України (2000-2019). Були також виставки міжнародні: «Творчість хорватського художника Івана Лацковича-Кроати», (1997), живопису та графіки білоруського художника Володимира Терещука (2003)…

– Звісно, що було чимало й персональних виставок творів відомих кропивницьких митців?

– Так. Не вдаючись у повний перелік, скажу, що наші відвідувачі познайомилися з творчістю народного художника України Михайла Надєждіна, заслужених художників України Бориса Вінтенка,  Анатолія Янєва, Андрія Надєждіна, членів Національної Спілки художників України Юрія Гончаренка, родини Фірсових… Презентовано творчість заслуженого працівника культури України Василя Хвороста «Різцем і пензлем», художника-медальєра В’ячеслава Попова, художника-аматора Миколи Явтушенка, архітектора Ірини Кухаренко, майстра скульптурних мініатюр Володимира Крутоуса. В серії «В майстерні художника», зокрема, показали виставки «Мовою пластики. Віктор Френчко про життя і мистецтво» (2016) та виставку творів Юрія Вінтенка й Галини Ярової-Вінтенко «Для тих, кого любимо…» (2017)… Зовсім нещодавно поціновувачі живопису побачили довгоочікувану виставку картин братів Сергія й Анатолія Шаповалових… А ще ж було знайомство з творчістю  художників з Черкас, Львова, Донецька… Музей відкрив для глядачів чимало імен художників-аматорів та народних майстрів, зокрема, члена Національної Спілки майстрів народного мистецтва України незабутнього Андрія Ліпатова та інших, презентуючи їх персональні виставки. Не забуваємо й про фотохудожників. Крім того, пройшли виставки до 80-річчя Національної Спілки художників України, до 25-річчя відкриття художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна та 30-річчю створення Кіровоградської обласної організації Національної Спілки художників України. Цілим рядом заходів музей відзначив 150-річчя від дня народження Якова Паученка та 125-річчя з дня народження Олександра Осмьоркіна.

– Як відомо, музей також проводить заходи й у зв’язку з урочистим врученням обласних премій?

– Йдеться, перш за все, про премії в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна, а також у галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка. У зв’язку з цим проводимо урочисті заходи, відкриваємо виставки переможців.

– У місті вже здобув популярність і ваш мистецький проект «Музична вітальня»…

–  За чверть віку у нас відбулися концерти народних артистів України співаків Ніни Матвієнко та Дмитра Гнатюка, скрипаля Богодара Которовича, лауреатів міжнародних конкурсів скрипаля Олеся Семчука, піаністки Ганни Сегеди та гітариста Андрія Остапенка, а також міських ансамблів камерної музики, муніципального камерного хору під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Юрія Любовича, сольних та колективних концертів учнів міських музичних шкіл та студентів музичного коледжу, інших творчих колективів.

…Звісно й це далеко не все, чим наразі живе музей, якому цьогоріч виповнилося чверть століття. Чимало хорошого на адресу його співробітників можна сказати, згадуючи й активну участь в заходах до Дня міста, багатьох свят та пам’ятних дат. А ще – про добірне гроно культурно-мистецьких акцій та проектів: «Музейні гостини», «Візит до музею», «Дні відкритих дверей», «Художні студії», «Мистецтвознавчі читання», «Галерея дитячого мистецтва». За підтримки управління культури і туризму Міської ради міста Кропивницького спільно з Кіровоградською обласною організацією Національної Спілки художників України започатковано щорічний Художній конкурс «Молодіжна палітра» імені Леоніда Бондаря тощо.  Варто згадати й про творчі зустрічі з митцями, презентації друкованих художніх видань, публічні лекції та відеопрезентації з історії мистецтвознавства. Нарешті, про плідну роботу науковців музею, які ведуть дослідницьку роботу, мають численні публікації в місцевій та фаховій всеукраїнській пресі, є активними учасниками обласних,  всеукраїнських та міжнародних семінарів і конференцій з розвитку музейної справи, мистецтвознавства, історії краю, реставрації музейних пам’яток. Насамкінець додамо, що музей Олександра Осмьоркіна живе не тільки сьогоденням, але й має цікаві творчі плани на завтра.

Федір Шепель,

фото автора