КУЛЬТУРА
Презентація книги про Василя Фащенка – учителя Володимира Панченка (ФОТО)
- Останнє оновлення: 15 листопада 2018
14 листопада на кафедрі української літератури філологічного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова презентували 600-сторінкову книгу «Слово про Василя Фащенка: продовження діалогу».
Її видали у видавництві «Чорномор’я». Упорядники презентованої книги – дружина і соратниця Василя Васильовича – Марія Максимівна і дочка Ярослава Василівна. Дев’ять розділів книги вміщують статті, розвідки, есеї, спогади про В. Фащенка його учнів, колег і послідовників.
Зі вступним словом виступив один із найталановитіших учнів і послідовників В. Фащенка – Володимир Панченко – відомий український літературний критик, літературознавець, письменник, автор статей, монографій і підручників на літературну та історичну тематику, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, автор численних праць з історії української літератури, член Ініціативної групи «Першого грудня», до якої входять видатні українські діячі, яких називають совістю нації. Після закінчення навчання на філологічному факультеті ОНУ у 1975 році, Володимир Євгенович захистив кандидатську дисертацію і протягом шести років працював викладачем на кафедрі під керівництвом В. Фащенка.
Панченко згадав, як у 1971-1974 роках він слухав лекції свого Вчителя з історії української літератури ХІХ і ХХ століть, спецкурси, присвячені проблемам психоаналізу. В. Панченко згадав, як у цій самій аудиторії у січні 1999 року відзначався 70-й ювілей Василя Васильовича ще у його присутності. На думку науковця, В. Фащенко був блискучим педагогом і яскравою індивідуальністю, він надзвичайно багато значив у житті кількох поколінь українських словесників, науковців і літераторів, які свого часу «пройшли» через Одесу.
Незабаром В. Панченко має намір презентувати у Києві власне дослідження творчості і життя відомого українського поета, літературознавця, літературного критика, полеміста, перекладача античної поезії Миколи Зерова, який став одним із тисяч жертв сталінського злочинного режиму у 1937 році у сумнозвісному Сандормасі.
У заключному слові Марія Фащенко розповіла про багаторічну роботу над упорядкуванням книги. Свій виступ вона завершила словами Василя Васильовича: «Зроблене людиною можна порівняти з рікою. Це порівняння дає зриме уявлення про рух, невпинну течію, а не пам’ятникову застиглість, особливо ж коли мовиться про духовну діяльність ученого».
З великою прикрістю усвідомлюю зараз, що в останні роки життя Василя Фащенка 1997-99 рр. я працював поряд з його кафедрою у тому ж корпусі ОНУ на Французькому бульварі, викладаючи арабську мову на кафедрі міжнародних відносин Інституту соціальних наук, але, на жаль, нічого не чув тоді про Василя Васильовича. Напевно погано прислухався. Сьогодні я дуже картаю себе за це… Люди добрі, навколо кожного із нас є чимало видатних і просто порядних і талановитих людей. Поспішаймо познайомитися з ними і почути їх за їхнього життя, допоки вони ще можуть поділитися з нами скарбами своєї душі, а це найбільші багатства, які може мати людина…
Довідково: Фащенко Василь Васильович (1929-1999) – відомий учений-літературознавець, критик, дослідник новел, доктор філологічних наук (1970), професор. Він був і є чи не єдиним на пiвднi України, кого було вiдзначено Державною премiєю iменi Тараса Шевченка (1985) у сфері української літератури. 50 років творчої діяльності В. Фащенка в царині української літератури пройшли в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова. З 1972 року він очолював створену ним кафедру радянської літератури і літератури народів СРСР (з 1989 р. – кафедри літератури XX віку). В. Фащенко - автор фундаментальних досліджень з історії української літератури ХХ століття: «Новела і новелісти» (1968 р.), «Із студій про новелу» (1971 р.), «Метаморфози в українській новелістиці XX в.» (1999 р.), «Відкриття нового і діалектика почуттів» (1977 р.), «У глибинах людського буття» (1981 р.), «Характеры и ситуации» (1982 р.), «Павло Загребельний» (1984 р.), «Герой і слово» (1986 р.), «У глибинах людського буття. Літературні студії» (Одеса, 2005 р.).
Олексій Волович,
фото автора