КУЛЬТУРА

Презентація книги про Василя Фащенка – учителя Володимира Панченка (ФОТО)

14 листопада на кафедрі української літератури філологічного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова  презентували  600-сторінкову книгу  «Слово про Василя Фащенка: продовження діалогу».

Її видали у видавництві «Чорномор’я».  Упорядники  презентованої  книги – дружина і соратниця  Василя  Васильовича – Марія  Максимівна  і  дочка Ярослава  Василівна.  Дев’ять розділів  книги  вміщують статті, розвідки, есеї, спогади  про  В. Фащенка  його  учнів, колег   і  послідовників. 

Зі  вступним  словом  виступив  один  із  найталановитіших  учнів  і послідовників  В. Фащенка – Володимир Панченко – відомий  український літературний критик, літературознавець, письменник, автор статей, монографій і  підручників на літературну та історичну тематику, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук,  автор численних праць з історії української літератури, член  Ініціативної  групи  «Першого грудня»,  до  якої входять видатні  українські діячі,  яких  називають совістю  нації.  Після  закінчення  навчання  на  філологічному  факультеті   ОНУ у  1975  році,  Володимир Євгенович захистив кандидатську дисертацію  і протягом  шести  років  працював  викладачем  на  кафедрі під  керівництвом  В. Фащенка. 

Панченко  згадав, як  у 1971-1974 роках  він  слухав  лекції  свого Вчителя  з  історії  української  літератури  ХІХ і ХХ  століть, спецкурси, присвячені проблемам психоаналізу. В. Панченко  згадав, як  у  цій  самій  аудиторії  у січні 1999  року відзначався  70-й  ювілей  Василя  Васильовича  ще  у  його  присутності.  На думку науковця,  В. Фащенко  був  блискучим педагогом і  яскравою  індивідуальністю, він  надзвичайно багато значив у житті кількох поколінь українських  словесників, науковців  і літераторів, які  свого  часу «пройшли»  через  Одесу. 

Незабаром В. Панченко  має  намір  презентувати у Києві власне  дослідження творчості і життя відомого українського поета, літературознавця, літературного  критика, полеміста, перекладача  античної поезії Миколи Зерова, який  став  одним  із  тисяч  жертв   сталінського  злочинного режиму у 1937 році у сумнозвісному Сандормасі.  

У заключному  слові  Марія  Фащенко розповіла  про багаторічну  роботу над  упорядкуванням  книги.  Свій  виступ  вона  завершила  словами Василя Васильовича: «Зроблене  людиною можна  порівняти з рікою. Це  порівняння  дає зриме уявлення  про  рух, невпинну  течію, а не  пам’ятникову  застиглість, особливо ж  коли  мовиться  про духовну діяльність ученого».  

З  великою  прикрістю  усвідомлюю  зараз, що  в  останні  роки життя  Василя  Фащенка 1997-99 рр. я   працював  поряд  з  його кафедрою   у тому  ж  корпусі  ОНУ  на  Французькому  бульварі, викладаючи арабську мову на кафедрі міжнародних  відносин  Інституту  соціальних  наук,  але, на жаль, нічого  не чув тоді  про Василя  Васильовича.  Напевно  погано  прислухався.  Сьогодні  я дуже  картаю  себе  за  це… Люди  добрі,  навколо  кожного із  нас є  чимало  видатних і просто порядних і талановитих людей. Поспішаймо  познайомитися  з  ними і почути їх  за  їхнього  життя, допоки  вони  ще  можуть  поділитися  з  нами  скарбами  своєї  душі,  а  це найбільші  багатства,  які   може   мати  людина…   

Довідково: Фащенко Василь Васильович (1929-1999) – відомий учений-літературознавець, критик, дослідник  новел, доктор  філологічних  наук (1970),  професор.  Він  був і є чи не єдиним на пiвднi України, кого було вiдзначено Державною премiєю iменi Тараса Шевченка (1985) у сфері української  літератури. 50 років  творчої  діяльності  В. Фащенка в царині української літератури пройшли в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова. З 1972 року  він  очолював  створену  ним кафедру радянської літератури і літератури народів СРСР (з 1989 р. – кафедри літератури XX віку). В. Фащенко - автор  фундаментальних досліджень з історії української літератури ХХ століття: «Новела і новелісти» (1968 р.), «Із студій про новелу» (1971 р.), «Метаморфози в українській новелістиці XX в.» (1999 р.), «Відкриття нового і діалектика почуттів» (1977 р.), «У глибинах людського буття» (1981 р.), «Характеры и ситуации» (1982 р.), «Павло Загребельний» (1984 р.), «Герой і слово» (1986 р.), «У глибинах людського буття. Літературні студії» (Одеса, 2005 р.).                                                      

Олексій  Волович,

фото автора