ПОЛІТИКА

Віта Атаманчук: Люди, які приїхали до нас зі сходу, – мають жити в достойних умовах

До середини листопада Кіровоградщина прийняла понад вісім тисяч переселенців із тимчасово окупованих територій та районів проведення АТО. Близько тисячі з них уже повернулися додому.

Решта мешкає  у понад семи десятках об’єктів державної і комунальної власності, а також у рідних, близьких, знайомих. Як живеться особам, тимчасово переміщеним на Кіровоградщину? Про це ми запитали у заступника голови облдержадміністрації Віти Атаманчук (на знімку), яка опікується переселенцями.

– Найближчим часом, – каже вона, – кількість громадян, прибулих зі сходу, зростатиме, а відтак значно розширюється коло нагальних завдань. Враховуючи невпинне наближення зими, ми в першу чергу маємо подбати про забезпечення людей не лише дахом над головою, а й одягом, взуттям, продуктами харчування. Тішить те, що досі помітних проколів у цьому не було.

Призначення допомоги, нарахування пенсії та інших виплат – це все оперативно вирішується на місцях. Діти влаштовані до дитячих садків, шкіл та вищих навчальних закладів, частково забезпечені безкоштовним харчуванням  (у селах проблеми переселенців беруть на свої плечі місцеві громади, у містах – із цим складніше). Близько двох сотень осіб, котрі потребували лікування, отримали чи отримують його у медичних закладах області. Психологи надають екстрену та планову психологічну і консультативну допомогу.

Віта Вікторівна наголосила й на неоціненній ролі волонтерських та громадських організацій, які левову частку обов’язків щодо забезпечення вимушених переселенців взяли на себе. Допомагає Україні долати тимчасові труднощі й небайдужий закордон. Так, нещодавно військовий комісар ООН у справах біженців зініціював підготовку реєстру особливо вразливих осіб. До нього входять, головним чином, люди з особливими потребами, багатодітні родини та батьки-одинаки. Для них у перспективі передбачено виплату додаткових допомог.

– Поки що в області не йде мова про зведення житла для біженців і переселенців, – каже В. Атаманчук, – однак є проект реконструкції гуртожитку у моїй рідній Новгородці. Там після ремонту зможуть проживати 470 осіб. Крім того, затверджено перелік санаторіїв, навчальних, лікувальних закладів та приватних будинків для потенційного розселення понад 1300 осіб.

Чиновниця наголошує, що і вона, і всі служби, котрі причетні до соціальної роботи в регіоні, постійно в реальному і в on-linережимі спілкуються із керівниками районних та міських штабів із питань соціального забезпечення переселенців, поліпшення побуту на території тимчасового проживання. Не залежно від того, скільки ще країна матиме проблеми на сході держави, люди, які приїхали до нас звідти, мають жити в достойних умовах.

– Ще донедавна багато хто з біженців сподівався, що ось, мовляв, увійде російська армія і тим, хто живе на сході, стане легше, – ділиться Віта Вікторівна. – Сьогодні міф про сусіда-визволителя розвіявся. Тому що після того, коли людина повертається додому, а її просто беруть у полон чи в заручники, то приходить чітке усвідомлення, які то за «визволителі». Ще один приклад: дівчинка-старшокласниця, котра переїхала на Кіровоградщину з родиною, не ходила до школи, бо боялася, що з неї насміхатимуться, примушуватимуть говорити виключно українською тощо. Хтось їх настільки переконав в упереджено-негативному ставленні до переселенців, що доволі складно було викорінити страх жити серед нас. А от громадські активісти цілеспрямовано втікали зі своїх територій, бо знали, що внесені в так звані «чорні» списки. Тобто по-різному потрапляли до нас ці люди, але вони сьогодні потребують одного й того ж: нашої підтримки, розуміння, тепла. Ми робимо все, аби вони це мали, а відтак і вірили українській владі.

Лариса РОМАНЮК
P.S. Коли матеріал був готовий до друку, вимушені переселенці отримали картоплю, яку для них передали небайдужі німці. Це свідчення того, що світ – не без добрих людей. І добро, як і належить, переможе зло.