ІСТОРІЯ

Що пов’язує Льва Троцького із Кіровоградщиною (ФОТО)

25 жовтня виповнюється 140 років від дня народження Льва Троцького. 

Не дивно, що лідер революцій на теренах Російської імперії 1905 та 1917 років у ролі «найвідомішого в світі уродженця Єлисаветградщини та України» потрапив на сторінки цьогорічного «Історичного календаря Кіровоградщини» Володимира Боська. Як Лейба Бронштейн, він був вихідцем з села Янівки, що нині опинилося в складі Береславки Бобринецького району. Це вже згодом носитиме псевдо: Перо, Сєдов, Старик, Львов, Яновський і, нарешті, найвідоміше – Троцький.

З метою туристичної привабливості регіону кілька років тому велася дискусія щодо можливості встановлення нестандартного, а доволі символічного пам’ятника  Льву Троцькому в Бобринці. Надто вже багато у світі людей бодай щось чули про цього революціонера й письменника.

На той час незабутній Володимир Панченко запропонував зобразити Троцького з льодорубом, котрим він намагається розколоти земну кулю. «Революция – великая пожирательница людей и характеров… Нельзя строить армию без репрессий... До тех пор, пока гордые своей техникой, злые бесхвостые обезьяны, именуемые людьми, будут строить армии и воевать, командование будет ставить солдат между возможной смертью впереди и неизбежной смертью позади», – стверджував і, що головне, підтвердив власною кривавою діяльністю – особливо в роки Української революції – Троцький. Отож, навіть напівміфічний образ Дракули, що досі принаджує до румунських Карпат грошовитих любителів гострих відчуттів, у порівнянні з цим марксистом – «відпочиває».

Тому цікаві до всього туристи задовольняються поки що невеличкою експозицією в Бобринецькому районному музеї імені Миколи Смоленчука та ще поїздками у степ, на місце, де стояла хата, в якій Троцький народився, щоб потримати в руках залишки історичної цегли…

І все ж сучасники Троцького – відомі українці – намагалися відшукати в його біографії щось людське й, навіть, зрозуміле. Так, Олександр Семененко, зі свого бразильсько-американського «далека», колись згадував ту «українську глушину, де народився і виріс добре відомий Лев Троцький». «Я студентом у 1916 році їздив якось за Бобринець і бачив Янівку, – пише автор спогадів «Харків, Харків…», – де стояв маєток і млин Бронштейна. Тоді ще ніхто не знав, що син Давида Бронштейна буде творцем і фельдмаршалом Червоної армії… Рідною мовою малого Льови була українська мова. Нехай це нікого не здивує. Батько його Давид Леонтійович говорив українською мовою, а Льова, поки його не повезли до Одеси, російської мови не міг знати… Під Бобринцем мовний океан був український. В Одесі родич Моня Шпенцер відучив хлопця від української…».

І ще на один цікавий український аспект звертає увагу краєзнавець Володимир Босько, розповідаючи про Троцького: «Наприкінці життя у 1939 він написав статтю «Українське питання», у якій відстоював необхідність створення незалежної соборної української держави».

Жоден автор, котрий бодай ненароком торкається історії Єлисаветграда-Кропивницького, не забуває процитувати відомі слова Льва Троцького, сказані ним про красу нашого міста більш, ніж столітньої давнини у книзі «Моя жизнь»: «Ни одна из столиц мира – ни Париж, ни Нью-Йорк, – не произвела на меня впоследствии такого впечатления, как Елисаветград, с его тротуарами, зелёными крышами, балконами, магазинами, городовыми и красными шарами на ниточках».

До речі, як стверджує Троцький у цитованій вище «спробі автобіографії», до театру він вперше потрапив в Одесі, де саме давали «Назара Стодолю» Тараса Шевченка. Гадаємо, що йдеться про відвідини однієї з вистав репертуару театру корифеїв, серед яких були також і його земляки – бобринчани та єлисаветградці. Можливо саме з прихильністю одного з «вождів трудящих» до Мельпомени пов’язаний факт перейменування у 1919 році зимового театру Елькінда в Єлисаветграді в «Червоний театр імені Л.Троцького».

Звісно, що є ще одна тема, яка пов’язує цю історичну особу з нашим краєм. Йдеться про переслідування радянськими каральними органами його рідних, близьких, знайомих і тих, хто поділяв його переконання.

Але, й це далеко не все, що ріднить неймовірно суперечливу постать Троцького з теренами Кіровоградщини.

 Федір Шепель,

фото автора