СУСПІЛЬСТВО

Колишній кропивничанин Леонід Шмаєвич – про місто над Інгулом та його жителів

: Останнє оновлення: 23 липня 2020

Днями до Кропивницького завітав колишній генеральний директор міжнародної авіакомпанії «УРГА».

Він, Леонід Шмаєвич, – із тих, про кого називають людиною світу. Очолюючи авіакомпанію, він побував у відрядженнях у десятках країн. Не заважає йому здійснювати зарубіжні мандрівки сьогодні й статус пенсіонера. Тому епідемія коронавірусу застала його в Ізраїлі, куди він поїхав на день народження внучки.

За його зізнанням, два місяці, проведені в суворій ізоляції (не те, що в нас), не стали для нього чимось на зразок ув'язнення. Навпаки, це була можливість спілкування з рідними, яких бачить не часто, а також нагода замислитися над вічними питаннями буття.

Журналіст «З перших уст» попросив Леоніда Шмаєвича поділитися враженнями, що склалися в нього від зустрічі з містом над Інгулом та його жителями після тривалої перерви.

Ось що він сказав:

«Кропивницький для мене – більше, ніж просто місто. Тут я прожив сорок років. Тут залишилися мої друзі, колеги, і за всіма ними я, безперечно, скучаю. Тож за найменшої нагоди намагаюся їх провідувати.

Що ж до вражень від зустрічі з містом та його жителями, то хочу почати з комплімента кухарям. Хочеш-не-хочеш, але якщо ти приїжджий, тобі не обійтися без візиту до ресторану чи кафе. Скажу: я мав можливість смакувати стравами в ресторанах багатьох країн світу, але, повірте мені, кропивницькі кухарі не поступаються їм майстерністю. Готують, справді, смачно. Днями з дружиною Галиною Іванівною (Кузьменко. – Авт.) завітали до ресторану на Новомиколаївці, й були вражені якістю як страв, так і обслуговування. Дуже смачно пригощають і в інших ресторанах та кафе, що дає підстави думати про наявність у Кропивницькому хорошої школи кухарів і здорової конкуренції між закладами громадського харчування. Здорова конкуренція – запорука розвитку.

Ще кинулося у вічі, що в місті не припиняються роботи з реконструкції транспортних артерій. Потреба в цьому є велика, адже кількість транспортних засобів на вулицях міста постійно зростає, а пропускна спроможність вулиць залишається незмінною багато десятиліть. Та й асфальтне покриття в багатьох місцях уже не нагадує собою пральну дошку.

Дуже добре, що міська влада спромоглася здійснити мрію багатьох автовласників, котрим доводиться користуватися проїздом під залізничним насипом, що по вулиці Ельворті. Тепер під аркою не треба стояти в пробці, як було раніше.

І про кропивничан. Помітно, що карантинні обмеження примусили їх дещо змінити в своєму житті, але вони не стали через це злими й агресивними. На кожному кроці зустрічаєш веселих і усміхнених людей. Ще мене, як водія автомашини, тішить доброзичливість кропивницьких водіїв – завжди пропустять, коли ти виїздиш зі стоянки, не сигналять тобі, щоб ти не заважав їм їхати швидше, й так далі. Все це – нібито дрібниці, але з цього складається загальне враження від міста".

Володимир Чорнобривченко

Читайте також:

Вгору