СУСПІЛЬСТВО
Кропивничани попрощалися з 32-річним лейтенантом Ігорем Гордашком (ФОТО)
- Останнє оновлення: 20 вересня 2025
Сьогодні, 19 вересня, у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища відбулася траурна церемонія прощання з лейтенантом Ігорем Гордашком – героєм, який віддав своє життя за свободу й незалежність України.
Ігор Гордашко народився 19 червня 1990 року в селі Полтавка Компаніївського району Кіровоградської області. Навчався у Полтавській середній школі, де проявив себе здібним і відповідальним учнем. Після школи вступив до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, де здобув спеціальність інженера-будівельника залізничних споруд та колій. Паралельно навчався на військовій кафедрі, отримавши офіцерське звання молодшого лейтенанта.
Свою трудову діяльність Ігор розпочав на заводі "Креатив" у відділі логістики, згодом працював диспетчером на Придніпровському олійноекстракційному заводі компанії "КЕРНЕЛ". Колеги згадують його як професійну, надійну й доброзичливу людину, яка завжди приходила на допомогу.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ігор не залишився осторонь. У жовтні 2022 року він став до лав Збройних Сил України. Пройшов підготовку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, після чого отримав офіцерське звання лейтенанта та став командиром стрілецького взводу 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
З побратимами мужньо боронив Україну на Луганщині, мав статус учасника бойових дій.
23 лютого 2023 року, під час потужного артилерійського обстрілу біля Стельмахівки Сватівського району Луганської області, лейтенант Ігор Гордашко загинув, рятуючи двох своїх побратимів. Від того часу вважався зниклим безвісти. Понад два з половиною роки рідні шукали бодай найменшої надії на його повернення. Та результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна.
Ігорю завжди буде 32 роки…
Він був добрим, щирим, життєрадісним, завжди готовим підтримати інших. У сім’ї для рідних був найкращим сином, чоловіком, батьком, братом, онуком і племінником. Найбільшою гордістю та любов’ю його життя був маленький син Артемчик, якому Ігор мріяв подарувати свій досвід і підтримку.
Світлу пам’ять про Героя зберігатимуть його родина, друзі, колеги та побратими.
Після спільної молитви та хвилини мовчання військовий комісар передав Державний Прапор України рідним загиблого. Поховання відбулося під сигнал «Пам'ять» і виконання Державного Гімну України.
