СУСПІЛЬСТВО

Між життям і загибеллю часом лише одна мить, – вибухотехнік з Кіровоградщини (ФОТО)

Вибухотехнік Петро Пиво щодня виконує завдання з розмінування територій, звільнених від окупації.

Його служба — це сотні знешкоджених вибухонебезпечних предметів, десятки врятованих життів і повернута безпека для мешканців українських громад.

Попри ризики та поранення, поліцейський продовжує служити, очищаючи землю від смертельних слідів війни.

Службу в поліції Петро розпочав оперуповноваженим у територіальних підрозділах, згодом опанував одну з найвідповідальніших і найнебезпечніших професій — вибухотехніка. Пройшов шлях до старшого інспектора управління вибухотехнічної служби поліції Кіровоградщини.

Під час повномасштабного вторгнення Петро разом із колегами у складі зведеного загону працювали у Херсонській області та на Сумщині. На їхньому рахунку  розміновані сотні домогосподарств, десятки гектарів полів і територій, повернення безпечного простору для місцевих мешканців. Робота тривала без вихідних: виїзди після обстрілів, перевірка кожного метра землі — усе заради того, щоб люди могли повернутися додому без загрози.

«Ми працювали після обстрілів, серед нерозірваних снарядів, уламків дронів-камікадзе, касетних боєприпасів. Часто навіть не мали часу відпочити. Але усвідомлення, що десь поруч люди чекають, поки стане безпечно — додавало сил», — розповідає Петро.

Вибухотехніки не лише знешкоджували боєприпаси, а й документували наслідки атак: зруйновані школи, будинки, інфраструктуру. Кожен протокол і фотофіксація — це доказ злочинів агресора.Найважчими моментами для Петра стали атаки FPV-дронів.

Один із таких епізодів він згадує з особливою емоцією:«Ми рухалися колоною, коли над нами пролетів перший FPV-дрон — пролунало кілька вибухів. Ми присіли, слухали, шукали напрямок. Потім з’явився ще один, а за ним — третій. Ховалися за стіною, намагалися визначити, звідки летять. І саме тоді стався вибух на відстані близько 15–20 метрів. Я отримав контузію та поранення в руку», — згадує Петро.

Після вибухів колона оперативно евакуювалася до найближчого укриття — станції техобслуговування. Попри біль і дезорієнтацію, всі діяли злагоджено, адже від цього залежало життя.«Пам’ятаю, навіть жартував із побратимами, щоб зняти напругу. Але всередині вже щось змінилося. Лише згодом прийшло усвідомлення: тоді ми всі були на волосині від смерті. Між життям і загибеллю часом лежить лише одна мить, один звук у небі», — ділиться вибухотехнік.

Петра підтримує сім’я — дружина, маленький син і батьки. Колеги по службі стали другою родиною, з якою він ділить ризики, спогади й короткі миті відпочинку. У вільний час Петро цінує прості речі — подорожі з рідними, зустрічі з друзями, хвилини тиші.«Вибухотехнік — це не просто професія. Це покликання. Ми робимо все, щоб люди могли жити без страху», — каже старший лейтенант поліції Петро Пиво.