КУЛЬТУРА

Кераміка майстрині з Кропивницького як продовження традицій українського гончарства

Не скажу, що раніше без цікавості розглядав керамічні вироби, але, щоб вони по справжньому хвилювали й захоплювали, такого не було.

І ось на виставці в музеї Олександра Осмьоркіна побачив роботи Лариси Кулініч і неначе прозрів – настільки живими й одухотвореними видаються вони!

Глядач разом з автором творів мимоволі замислюється над історичним минулим Вітчизни й крихким світом людських почуттів («Пісня кобзаря», «Мрійниця»); милується неповторними алегоричними образами тварин, наділених легким гумором (диптих «Полювання», композиція «Теревені»); вражений архаїчною простотою фігурного посуду чи іграшок-свищиків, завдяки яким відчувається асоціативний зв’язок з глибинними пластами народного мистецтва.

Мистецтвознавець Світлана Ушакова вважає, що секрет успіху майстра лежить не на поверхні й залежить не тільки від її таланту. Справа в тому, що Лариса Олександрівна не просто митець, але й непересічний учений, що вже котрий рік скрупульозно пізнає теорію й практику гончарства.

Створення справжніх художніх шедеврів пов’язане не тільки з образною уявою, але й вправністю в доречному застосуванні специфічних засобів художнього вираження та технічних прийомів: ліплення, гончарування, ритування, монотипії, розпису солями та окислами металів, емалями тощо. Вона постає справжньою чарівницею біля спеціальної печі, де її вироби, набуваючи остаточного лоску й краси, так розпікаються, що можна наскрізь побачити весь ряд майбутніх непрозорих керамічних шедеврів!

«Лариса Кулініч,– каже мистецтвознавець Андрій Надєждін, –  працюючи в царині художньої кераміки, інтер’єрного та предметного дизайну, є оригінальною мисткинею з пізнаваним авторським почерком. Поєднує традиційні прадавні техніки гончарування, лощення, вощення, димлення, молочіння з індивідуальною стилістикою творчого самовираження в новому часі».

На думку члена Національної спілки художників України Юрія Вінтенка вона, зокрема, заслуговує більше, ніж на добре слово, як організатор виставки-проекту «Цвітне. Гончарство» та автор-упорядник альбому-каталогу тієї виставки 2014 року. (Йдеться про дослідження кераміки села Цвітне Олександрійського району, тобто збереження мистецьких традицій краю).

 В педуніверситеті імені Володимира Винниченка, де Лариса Кулініч працює понад два десятиліття, запевняють, що вона ще й чудовий педагог, яка не гордує виставляти власні твори поряд із студентськими. До речі, народжується нова творча династія, адже її стежиною вже впевнено йде донька.

Нині член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Лариса Кулініч представлена на здобуття щорічної обласної премії імені Якова Паученка в номінації декоративно-прикладного мистецтва.

Федір Шепель