ПОЛІТИКА

Андрій Лаврусь: Потрібно брати приклад з країн, які позбулися управлінців старої формації

На тлі неймовірних випробувань, у суспільстві з'являються нові лідери – принципові, патріотичні, здатні по-новому реагувати на виклики часу.

Хтось із них проявив себе як мудрий і відважний польовий командир на cході, а хтось під час Майдану як смілива принципова людина, за якою йшли інші. Андрій Лаврусь відомий як один із лідерів кіровоградського Євромайдану. А на своїй малій батьківщині, в Олександрівському районі, – як відповідальний і дієвий депутат районної ради, вмілий організатор, керівник волонтерського руху на підтримку наших військових на cході. Нещодавно рада кіровоградського Євромайдану підтримала його намір боротися за мандат народного депутата по 102-му округу (Олександрівський, Новгородківський, Світловодський, Знам’янський та Онуфріївський райони). Тож у жителів області є нагода делегувати до парламенту представника громади, а не партфункціонера чи підприємця, котрому депутатський мандат потрібен для захисту власного бізнесу. Більше про себе та свої наміри Андрій розповів у нашому з ним інтерв?ю.
– Андрію, як сприйняли таку довіру своїх товаришів по Майдану та що спонукало вас, людину досить ідеалістичних поглядів, іти в таку брудну сферу діяльності, якою вважається велика політика?
– Одностайність і підтримка цих людей для мене дуже важлива. Що ж до моїх намірів, то вони продиктовані насамперед тим, що після перемоги над режимом Януковича, місцеві партійні діячі дали нам, тобто громадськості, зрозуміти, що ми своє завдання виконали, що відтепер партії займатимуться державотворенням по-своєму і без нас. Ми не могли з цим погодитися, бо переконані, що для того, щоб змінити країну і життя в ній, треба самим іти у владу, а не чекати і покладатися тільки на партії.
– Українці під час виборів не раз демонстрували парадоксальну логіку: голосували за незалежну Україну і при цьому за Комуністичну партію у Верховній Раді; вже багато років вимагають нових облич у владі, а голосують за одних і тих же політиків; кажуть, що треба давати дорогу молодим, а обирають ділків від політики, котрі побували вже у багатьох партіях. Що ви скажете тим, хто закидатиме вам занадто молодий вік?
– Мені подобається, як сказав перший президент Чеської Республіки Вацлав Гавел: «Краще п'ять років помилок, ніж п'ятдесят років саботажу». Українці повинні робити вис-новки з досвіду інших країн, у тому числі й нині успішної Чехії, яка свого часу відмовилася від управлінців старої формації.
– Найкращою характеристокою людини, яка хоче щось зробити для інших, є її власні успіхи. Думаю, читачам буде цікаво дізнатися про ваш життєвий шлях.
– Я з простої, незаможної родини. Батько все життя працював на цукровому заводі водієм. Мама займалася моїм із братом вихованням та домашнім господарством. Коштів, як і в більшості українських родин, бракувало, тому працювати я почав ще зі шкільного віку. Перші гроші заробив, виростивши на городі цукрові буряки, які потім відвіз і здав на наш місцевий цукровий завод. У студентські роки працював страховим агентом. Перша офіційна робота була саме на цукровому заводі, вантажником цукру.
– На скільки мені відомо, ви навчалися на відмінно в університеті, чому пішли працювати  вантажником? Не кожен дорослий чоловік здатний осилити таку важку працю.
– По закінченні четвертого курсу, я отримав диплом бакалавра і, звичайно ж, хотів продовжити навчання та отримати диплом спеціаліста. Але в університеті все зробили для того, щоб чесні студенти не пройшли на державні місця, корупція перемогла. Повна вища освіта все одно була потрібна, тому я вступив на контрактну форму. Відповідно треба було платити за навчання, але я не міг обтяжувати батьків. Ну, й пішов працювати вантажником. Двадцять тонн погрузки чи розгурзки за зміну були нормою. Втомлювався, але колектив був хороший, дружний, і з бригадиром, Миколою Солоньком, пощастило. Після цього займався організацією міжнародних перевезень, працював керівником підприємства. Крім того, маю досвід роботи в органах місцевого самоврядування – як депутат районної ради, і в організації виборчої кампанії – як керівник одного зі штабів кандидата в президенти Петра Порошенка.
– Дехто з ваших опонентів по округу купує своїх виборців за гречку, хтось за «срібник», хтось годує солодкими обіцянками. А що для вас вартує довіра людей?
– На окрузі вже з'явилися кандидати, які у той чи інший спосіб встигли себе заплямувати. Один, із них як член «молодої команди» колишнього Київського міського голови Черновецького брав участь у «дерибані» столичних земель, зумів зібрати чималі статки. Інший вже засвітився у великій політиці, але ніхто з пересічних українців не згадає, що він зробив корисного. Ці вибори для декого з них будуть останніми, тому вже зараз готуються каруселі і піраміди, підкуп гречкою і не тільки. Вони не розуміють, що люди змінилися й усвідомили, кого можна привести до влади, якщо продавати свої голоси, і чим це все може закінчитися.  Один із прикладів – війна на сході країни, яка вже забрала життя більше ніж півсотні наших земляків. Колишній режим будь-якою ціною хоче повернути собі владу хоча б у кількох областях.
А довіра людей для мене – це передусім велика честь і відповідальність, а не просто спосіб потрапити у владу, як для декого. Тому голоси можна оцінити в кілька пакетів гречки, а реальну довіру на роки – оцінити неможливо, вона безцінна. Принаймні для мене.  
– І не можу не торкнутися теми призначення головою ОДА колишнього регіонала Сергія Кузьменка.  Це вилилося в акцію протесту, в результаті якої активісти так і не добилися від депутатів облради голосів за недовіру новому керівнику, натомість вкинули одного з них, Миколу Корецького, до контейнеру зі сміттям.
– Я не прихильник таких методів, але я не хочу й миритися, коли людей провокують на крайнощі. Мене остання сесія обласної ради вразила тим, що вимоги громадськості проігнорували не тільки колишні регіонали, а й представники так званого демократичного табору. Це було дуже показово, як і те, що організатори тітушок, які 26 січня під час мирного Народного Віче в Кіровограді били людей, досі не покарані, як і правоохоронці, які фабрикували справи проти активістів Майдану, але от на заяву Миколи Корецького міліція відреагувала миттєво. Тому громадськості, і мені як її представнику, ще є над чим працювати, поки правосуддя і справедливість в нашій країні перестануть бути вибірковими.
Наталя КРАВЧЕНКО