Ще.. З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ
Володимир Панченко добре знав минуле вітчизняної культури й бачив обличчя сьогоднішньої України (ФОТО)
- Останнє оновлення: 16 березня 2020
У день народження Тараса Шевченка традиційно вручали премії його імені.
Останнім часом ця знакова подія рідко обходиться без якогось скандалу. Найвищу з 1961 року творчу відзнаку на державному рівні чомусь ніяк не можуть відсторонити від політики. Але, не про це мова.
Так уже трапилося, що минулий рік став не тільки неймовірно плідним, але й, водночас, до гіркоти трагічним для незабутнього літератора, вченого й громадського діяча Володимира Панченка – одного з тих, кого чимало кропивничан, і не тільки, воліли б бачити лауреатом Національної премії за «найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства». Звісно, прикро, що його не виявилося серед лауреатів. Втім, особисто для мене, навіть частина з тих, хто ними стали, асоціюється саме з іменем Володимира Панченка.
...17 листопада 2015 року в рамках туру організованого «Видавництвом Старого Лева» у тоді ще Кіровограді відбулась авторська зустріч з Тарасом Прохаськом. З цікавістю пішов на неї завдяки телефонній підказці Володимира Панченка. І був йому вдячний за це. Оскільки почув роздуми мудрої людини не тільки про літературу, але й про наше незбагненне життя. Зберігаю автографа «станіславського феномена» на перекладеній ним книзі польського українця Анджея Стасюка «Схід», яка, до речі, змусила пригадати дитинство і юність…
...На вистави, що проводилися в рамках першого Національного мистецького фестивалю «Кропивницький» або Kropfest у 2017 році було непросто дістати запрошення. Але тоді виручив пан Володимир. Тому й побачив, почув і навіть прийняв участь в обговоренні вражаючого мистецтва опери-реквієма «Йов» («IYOV»), у поставці режисера Влада Троїцького, поставленої на сцені театру корифеїв артистами музично-театральної формації NOVA OPERA, створеної на музику композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка..
…Нарешті, 29 травня минулого року під час урочистого відкриття меморіальної дошки незабутньому «відкривачу літературних атлантид» Леоніду Куценку, саме завдяки Володимиру Панченку познайомився з Маріанною Кіяновською. Так трапилося, що поетеса відвідувала наше місто в групі музейників зі Львова. Пощастило зробити й декілька світлин цієї неймовірної інтелектуалки. Зокрема й разом з Володимиром Панченком. Отримати дорогого, чи не єдиного в своєму роді автографа у вигляді, як мені здалося, новоствореної нею поезії, написаної прямо на колінах у залі обласного Художнього музею від руки й без жодного чорновика (!) на форзаці подарованої мені збірки «373».
Шелест міста золотий і теплий.
Ендемічний світ із півсвітів.
Простір сяє, і німіють стебла.
Ера квітів. Пелюстки з листів –
Льолями, пір’їнами; між вітер –
Фотосинтез діється, щемить.
Елегійність, висотана з літер.
Добра даність, всеблаженна мить.
І з-над всього світу і ставання –
Радість усвідомлення. Тривання.
Збереглося кілька фото того творчого процесу! Наступного дня пощастило поспілкуватися з пані Маріанною ще й на людній презентації книги Володимира Панченка «Літературний ландшафт України. ХХ століття» в бібліотеці імені Дмитра Чижевського. Там вона звернула мою увагу на свою збірку «Бабин Яр. Голосами». Цікавилася, як сприймаються окремі вірші… Потім стояла біля книжкової полиці, ніби осторонь від решти публіки, й зі сльозами на очах, передчуваючи неминуче, дивилася в бік Володимира Панченка, котрий, ніби й не було хвороби, розповідав про власні літературні мандри Україною й світом.
…За кілька місяців після того як Володимир Панченко покинув цей світ, у 2020 році перелічені вище автори стали лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка в номінаціях «Література» й «Театральне мистецтво».
Виявляється, Володимир Панченко не тільки добре знав минуле вітчизняної культури, але й без сумніву бачив «обличчя завтрашньої України». Тобто сьогоднішньої.
Читайте також: Тарас Прохасько: Писати для дітей – це як завантажити наплічник
Володимир Панченко: Мрію про пам'ятник, який відображатиме дух і духовну красу Юрія Яновського
У Кропивницькому відбулася творча зустріч із літературознавцем Володимиром Панченком
"Історія, яка повторюється": столичний професор Володимир Панченко прочитає лекцію для кропивничан
Володимир Панченко: Бажано вже сьогодні помічати поряд із собою людей неординарних, надзвичайних
Федір Шепель,
фото автора та з інтернету
