Ще.. З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ
Євгенія Габер – про настрої в Одесі (ФОТО)
- Останнє оновлення: 26 липня 2023
"Останніми днями, після жахливих бомбардувань Одеси клятими рашистами, мої друзі в Кропивницькому часто запитують мене: яка ситуація в Одесі, які руйнування і людські втрати, які настрої серед одеситів?"
Це слова нашого давнього автора – політолога Олексія Воловича.
"Учора я прочитав пости на цю тему у Фейсбуці моєї давньої, але молодої колежанки, вже відомої в Одесі, Україні і у світі політологині-міжнародниці, експертки з проблем Близького Сходу і зокрема політики Туреччини Євгенії Габер. Думаю, краще, ніж Євгенія, написати про настрої одеситів важко і про це свідчать сотні вподабайок на її сторінці у Фейсбуці", – зазначив О. Волович.
Перед тим, як подати текст одеситки Є. Габер, якою пишається вся Одеса, пан Олексій представив її читачам порталу «З перших уст».
Євгенія Габер – українська експертка-міжнародниця, кандидатка політичних наук, старша дослідниця Атлантичної ради та Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету в Канаді, радниця Прем’єр-міністра України із зовнішньополітичних питань (2021). До цього обіймала посади заступниці директора Дипломатичної академії ім. Геннадія Удовенка при МЗС України, другого секретаря з політичних питань Посольства України в Турецькій Республіці (2014-2018), старшого викладача кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (2009-2014). Є. Габер дуже добре володіє англійською і турецькою мовами. Авторка багатьох наукових публікацій та колективних монографій із зовнішньої політики України та Туреччини, проблем безпеки Чорноморського регіону та Близького Сходу.
"У 2011 році я мав честь бути співавтором збірника 28 статей про сучасну політику Туреччини разом з нею та з іншою славною одеситкою Мариною Воротнюк під назвою «Туреччина у сучасному світі: пошук нової ідентичності», Одеса. Фенікс, 403 с", – додає Олексій Волович.
Передмову до цього збірника написав перший посол України в ТР (1992-1997) вельмишановний Ігор Мефодійович Турянський.
Пан Волович попросив Євгенію Василівну на основі її недавніх постів у Фейсбуці підготувати невеличкий узагальнений текст, що вона, незважаючи на свою неймовірну зайнятість, і зробила.
Далі – слово Євгенії Габер.
"Дорогі друзі, невимовно вдячна всім за підтримку і співпереживання. Це так класно мати у своєму житті стільки світлих, щирих, небайдужих людей. Декілька слів про настрої в Одесі. Ми рішуче налаштовані не просто вижити, а ще й продовжувати насолоджуватися життям, як би це не дратувало наших навіжених північних сусідів. Літніми ночами ніхто в Одесі ніколи не спав. Зараз просто тимчасово змінились причини. Раніше були ночі на пляжі, купання у місячній дорожці, посиденьки з сусідами в одеських двориках і пісні під гітару.
Зараз додались нічні обстріли, тривоги, і вибухи. А в місячній дорожці плавають антенки від морських мін. Але в іншому одесити – ті самі одесити: посиденьки з сусідами ніхто не відміняв (інколи – в підвалах і бомбосховищах, але з тим самим настроєм); "Ой у Лузі червона калина" хором, правда, не під гітару, а під звук іранських балалайок у небі; і одеські чати в соцмережах, які можна публікувати окремим виданням in memoriam Михал Михалича Жванецького. Всі працюють, донатять, сваряться між собою і як завжди сварять владу, захоплюються одне одним і Залужним, волонтерять, гуляють, знов сваряться і знов донатять, і ще «трошечки шиють» – військовий одяг для наших захисників.
Якби я могла дати пораду «товарищам» на Червоній площі, то я би суто по-одеськи запитала їх: «и на что вы тратите лучшие годы своей жизни и сотни миллиардов долларов? от шо бы шо?..." Знищити центри прийняття рішень вам не вдасться, бо у нас в кожному одеському дворику і на кожній кухні – важливий центр прийняття рішень. Бо ми, на відміну від вас, так звикли. І так живемо та будемо жити. Тоді як ви не живете, а існуєте, як раби. Ви можете зламати вікна і двері в наших будинках, але не наш одеський дух. Бо коли одесит дістає арматуру, що наскрізь прошила дах його автівки, перше, що він каже, – куди він її засуне путіну, коли того нарешті спіймають.
Привоз працює. Біля Оперного граються діти і фонтани. А ранкове повітря так само просякнуте солоним запахом моря, ароматами свіжозвареної кави і криками – чайок та сусідів, що сваряться між собою і як завжди сварять владу. А потім хором співають "Червону калину". Одеса живе. Одеса дихає. Одеса бореться. І обовʼязково переможе. Як і вся Україна.
За даними Одеської ОВА, російським варварським обстрілом в Одесі пошкоджено 25 архітектурних памʼяток XIX-XX століть в історичному центрі міста, який перебуває під захистом ЮНЕСКО. І зараз це все зруйнували російські ракети.
І серед цих пам’яток – добре відомий всім одеським студентам, викладачам і науковцям наш Будинок вчених на вулиці Сабанєєв міст, 4. Будинок вчених в Одесі був створений рівно 100 років тому у 1923 році – один з перших в СРСР і перший в Україні. Вхід до Будинку вчених завжди був вільним, що зробило його загальноміським культурним центром. З 1934 року Будинок вчених займає палац відомого одеського мецената графа Михайла Толстого (1863-1927 рр.), побудованого в 1832 р. за проєктом архітектора Ф. К. Боффо. В 1898 р. до палацу був добудований особняк у стилі пізнього бароко для картинної галереї.
У кожного в Одесі є своя особиста історія, пов’язана з цим місцем.
Для когось Будинок вчених – це про дитинство. Для когось – про весілля і родинні свята, або дипломатичні прийняття іноземного дипкорусу в Одесі і міжнародні конференції. Для мене він завжди був і залишається згадкою про рідний Одеський національний університет імені І. І. Мечникова та щомісячний семінар з теорії, історії та історіографії міжнародних відносин, заснований ще у 1984 році видатним вченим-міжнародником академіком Семеном Йосиповича Аппатовим (1930-2003), учні та послідовники якого (Ігор Коваль, Віктор Глєбов, Ольга Брусиловська, Володимир Дубовик, Сергій Глєбов, Денис Кузьмін, Олексій Волович, Алла Захарченко, Поліна Сіновець та інші) і нині продовжують його справу. Сьогодні традиції Одеської школи міжнародних відносин підтримує і розвиває нове покоління одеських вчених-міжнародників, яке сформувалося вже в роки незалежності України.
Одеський Будинок вчених, 24 січня 2020 року,
– з нагоди 90-ліття С.Й. Апатова
І саме цьому поколінню випало на долю захистити українську незалежність, відновити нашу цілісність, повернути не лише тимчасово окуповані території, але наших людей – насильно депортованих, незаконно затриманих, брутально кинутих за ґрати за сфабрикованими справами, утримуваних в полоні в нелюдських умовах, вимушених тікати від обстрілів чи шукати кращої долі за кордоном.
Усе зруйноване російськими ракетами обов’язково відновимо і відбудуємо. Всіх своїх і все своє обов’язково повернемо. І ніколи не забудемо і не пробачимо ті злочини, які століттями чинилися на нашій українській землі і на нашому українському морі – від Маріуполя і Бердянська до Одеси та Ялти.
З теплим морським вітанням
з нескореної української Одеси
Євгенія Габер"
Читайте також: Володимир Панченко єднає нас і сьогодні, – Олексій Волович
Олексій Волович: Тоді мені часовий відрізок у 50 років здавався величезною брилою часу
