Мандруючи липневої пори сусідньою Вінничиною, туристи з Кропивницького не могли об’їхати стороною старовинної Бронниці, що неподалік Могилева-Подільського.
І не тільки тому, що цей населений пункт у писемних джерелах вперше згадується 1388 роком. Насамперед, членів клубу «Мандрівник» цікавив Бронницький парк, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва. Адже його фундатором був командуючий Єлисаветградським гусарським полком, а згодом – герой Вітчизняної війни 1812 року Петро Вітгенштейн (1769-1843). До речі, як стверджує знаний краєзнавець Костянтин Шляховий, саме батько майбутнього полководця й «переможця Наполеона» граф Християн-Людвіг-Казимир фон Зайн-Вітгенштейн-Берлебург-Людвігсбург (1725–1797) був засновником села Ганнівка (нині Петрівського району), відомого як мала батьківщина легендарного холодноярського отамана Костя Пестушка (Степового-Блакитного), котрий під час Української революції початку ХХ століття боровся за незалежність України. Зауважимо, що Ганнівкою село названо на честь другої дружини Вітгенштейна старшого.
Що ж до ландшафтного парку в Бронниці, то він продовжує існувати з вивісками при вході: «Дитячий санаторій «Гірський» та «Бювет мінеральної води «Бронничанка». Втім, ні санаторію, ні бювета там уже немає. Занедбаність у всьому. Навкруг недоглянута здичавіла рослинність і руйнація рукотворних споруд. Давно нестрижений самшитовий живопліт. Знаменита колекція дубів та чорної сосни потонула в суцільному розгнузданому чагарнику. Колишній будинок фельдмаршала Петра Вітгенштейна, зведений в німецькому стилі, знаходиться в жахливому стані. І не тільки від невдалих перебудов та нікому вже не потрібній вежі на його даху. А головним чином від покинутості. В окремих місцях парку справжнісінькі сміттєзвалища… Здавалося б, і для чого сюди було заїжджати? Але коли перші з групи «Мандрівник» випадково опинилися на одній з невеликих терас серед скельних виступів на запаморочливому від крутизн схилі, що спускається чи не сотнею метрів до Дністра, у них з грудей мимовільно вирвався вигук захвату від побаченої краси. Потім той захват повторювався у кожного, хто підходив згодом! Кажуть, що раніше подібних, але спеціально облаштованих видових точок на далекі перспективи річкової долини, було декілька. Десь там при бажанні можна було ще й спуститися стежкою до печери з брутальною назвою Бабина Дюрка…
Що ж. Хай спекотного дня в Бронниці не попили цілющої води. Не поблукали доглянутими алейками майже двохсотлітнього парку. Зате намилувалися неймовірно гарними краєвидами, яких навряд чи зустрінеш іще десь.
Федір Шепель,
фото автора
