Сьогодні, 26 червня, на Алеї слави Далекосхідного кладовища в Кропивницькому відбулася траурна церемонія прощання із захисниками України.
В останню путь провели солдата Костянтина Шевчука та старшого солдата Володимира Будулатія.
Костянтин Шевчук народився 29 жовтня 1986 року в Кропивницькому. Закінчив школу №14 та здобув фах маляра-штукатура і плиточника у ПТУ №2. Відслужив строкову службу в Криму, працював на місцевих підприємствах, останнім часом — на заводі «Хімрезерв».
У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив на Херсонському напрямку, мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
20 червня 2025 року, перебуваючи у відпустці, його серце раптово зупинилося. Костянтинові було 38 років. Він залишив по собі пам’ять про доброго сина, батька, брата, вірного побратима й щиру людину, завжди готову допомогти.
Рідні і друзі про нього згадують, як про людину великого серця — щирий, добрий, життєрадісний. Завжди готовий простягнути руку допомоги, завжди поруч із тими, кому важко. Він щиро переймався чужим болем, дбав про кожного, хто був поруч.
У родинному колі — люблячий турботливий син, батько та брат. Його добре слово, тепла усмішка, готовність підтримати — назавжди залишаться у серцях тих, хто його знав.
У скорботі залишилися мама, донька та брат, який нині також боронить Україну.
Володимир Будулатій народився 12 червня 1996 року в Кропивницькому. Жив із родиною в селі Вільне, згодом — у селищі Новому. Навчався у школі №10, здобув спеціальність електрика у ВПУ №4 ім. Миколи Федоровського.
У 2016-2017 роках проходив строкову службу в Національній гвардії України. Після служби працював у Києві, зокрема у торговельній мережі АТБ.
У листопаді 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив розвідником-навідником, воював на Донеччині. Незважаючи на поранення, після лікування повернувся до побратимів. Загинув 11 червня 2025 року, за день до свого 29-го дня народження, виконуючи бойове завдання в районі Серебрянки Бахмутського району.
Спокійний, дисциплінований, відповідальний — таким знав Володимира кожен, хто був поруч.
У ньому поєднувалися витримка і доброта, внутрішня сила і людяність. Він був гарним надійним побратимом, завжди готовим прийти на допомогу.
Володимир щиро любив свою дружню родину. Особливе місце у його серці займали племінники — він піклувався про них, був для них прикладом, старшим другом і захисником.
Під звуки метронома учасники церемонії прощання вшанували пам’ять Героїв хвилиною мовчання. Після молитви за упокій відбувся чин поховання.
Військовий комісар передав державні прапори рідним загиблих.
Відкрите практичне заняття, присвячене сучасним напрямам робототехніки та безпілотних технологій, провели в Українській державній льотній академії.
