СУСПІЛЬСТВО

Кропивничани провели у засвіти земляків-захисників України Костянтина Шевчука та Володимира Будулатія (ФОТО)

Сьогодні, 26 червня, на Алеї слави Далекосхідного кладовища в Кропивницькому відбулася траурна церемонія прощання із захисниками України.

В останню путь провели солдата Костянтина Шевчука та старшого солдата Володимира Будулатія.

Костянтин Шевчук народився 29 жовтня 1986 року в Кропивницькому. Закінчив школу №14 та здобув фах маляра-штукатура і плиточника у ПТУ №2. Відслужив строкову службу в Криму, працював на місцевих підприємствах, останнім часом — на заводі «Хімрезерв».

У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив на Херсонському напрямку, мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.

20 червня 2025 року, перебуваючи у відпустці, його серце раптово зупинилося. Костянтинові було 38 років. Він залишив по собі пам’ять про доброго сина, батька, брата, вірного побратима й щиру людину, завжди готову допомогти.

Рідні і друзі про нього згадують, як про людину великого серця — щирий, добрий, життєрадісний. Завжди готовий простягнути руку допомоги, завжди поруч із тими, кому важко. Він щиро переймався чужим болем, дбав про кожного, хто був поруч.

У родинному колі — люблячий турботливий син, батько та брат. Його добре слово, тепла усмішка, готовність підтримати — назавжди залишаться у серцях тих, хто його знав.

У скорботі залишилися мама, донька та брат, який нині також боронить Україну.

Володимир Будулатій народився 12 червня 1996 року в Кропивницькому. Жив із родиною в селі Вільне, згодом — у селищі Новому. Навчався у школі №10, здобув спеціальність електрика у ВПУ №4 ім. Миколи Федоровського.

У 2016-2017 роках проходив строкову службу в Національній гвардії України. Після служби працював у Києві, зокрема у торговельній мережі АТБ.

У листопаді 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив розвідником-навідником, воював на Донеччині. Незважаючи на поранення, після лікування повернувся до побратимів. Загинув 11 червня 2025 року, за день до свого 29-го дня народження, виконуючи бойове завдання в районі Серебрянки Бахмутського району.

Спокійний, дисциплінований, відповідальний — таким знав Володимира кожен, хто був поруч.

У ньому поєднувалися витримка і доброта, внутрішня сила і людяність. Він був гарним надійним побратимом, завжди готовим прийти на допомогу.

Володимир щиро любив свою дружню родину. Особливе місце у його серці займали племінники — він піклувався про них, був для них прикладом, старшим другом і захисником.

Під звуки метронома учасники церемонії прощання вшанували пам’ять Героїв хвилиною мовчання. Після молитви за упокій відбувся чин поховання.

Військовий комісар передав державні прапори рідним загиблих.