ІСТОРІЯ

Олександр Мар’ямов про Кропивницький дев’яносторічної давнини (ФОТО)

Уже не один рік ходять чутки, що в Кропивницькому готується до друку видання, в якому, мовляв, зібрано до купи все, що сказали яскравого про наше місто – від його заснування й до сьогодення – представники красного письменства. Класики й сучасники, місцеві й не тільки.

Зрозуміло, хотілося б, щоб на його сторінках упорядники вмістили й уривки з «Аеродромів і портів» українського письменника Олександра Мар’ямова: живу замальовку весни 1931 року в «місті З.». Читач уже зрозумів, що мова про тодішній Зінов’ївськ.

Власне, в тому творі розповідається про відрядження двадцятиоднорічного журналіста на завод сільгоспмашин, велич котрого йому навіть показували з допомогою аероплана. «Великий завод був близький під нами. Цехи, вірніше дахи цехів і колодязі дворів між ними – лежали точною мапою, схемою заводу… З аероплана аркуші заліза на дахах виблискували під сонцем; блиск цей був нестерпний…Колія залізниці йшла побіч: дахи вагонів і біла пара з паровиків. Потому нас посунула просторінь чорної землі».

На аеродромі Олександр Мар’ямов одночасно з пілотом  «відстебнули пояси і, ступивши з кабіни на крило, зійшли звідти на грунт… «Гавеланди» – легкі і стрункі апарати, що знялися були водночас із нами, – сідали один по одному і, зробивши коло, шикувалися в ряд».

У місті, куди він з пілотами пішов пити каву,  «на акаціях, на тополях розгорталося листя… Сніг зникав із бруку, і натомість починала виходити з берегів річка. Трамвайна колія розтинала почорнілі напіврозталі снігові замети. Вагон був змушений чекати на роз’їзді, поки під’їде зустрічний, бо лінія була одноколійна. Зустрічний трамвай вислизнув зрештою на роз’їзд: дзвінки забриніли в повітрі; гальма скреготали по рейках; вагони розминулися… Межа, що відокремлювала вечір від дня, не була вже зимово-різка… За вікном каварні відбувався складний і повільний процес, що його наслідки ми побачили, вийшовши на вулицю: електрика ліхтарів і вітрин позначила жовтим тавром чорну воду весняних калюж».

Далі описано зустріч в друкарні з редактором заводської багатотиражки «Сівалка» Дубовим та її секретарем «товаришем Таксе», а токож участь у «рейді виїзної редакції» цехами згаданого підприємства.

«Край тихого міста завод жив, як велетенський нічний організм. Мляві зірки над заводським двором іще не набрали літньої вистиглості. Як і все на землі в цей час року, вони лиш брунькувалися... Доводилося визнати, що всяку одноначальність на заводі занедбано… Адміністратори розгублені й плуталися в нерішучості… нехлюйство, опущені руки… У редакції висів махорчаний дим. Друкарська машинка безпорадно скреготіла крізь гамір. Редактор Дубов, обіпершись об стіл, закликав до системи; йому перебаранчав Джепко, міцний і смаглявий голова заводського революційно-виробничого трибуналу. Забуваючи власну звичку до порядку й урочистості трибунальських сесій, Джепко кричав про те, що годі панькатись, досить умовляти. За заводську браму – і край!».

Коли Олександр Мар’ямов вийшов з заводу, то до міста пішов пішки, потрапивши «в м’яку сутінь нового вечора. Зміна заступала зміну. Стрибаючи через воду, вийшов за браму… Робітники тислися до трамвая, і дзвінок гримів під ногою вагоновода, як весняний птах. Земля на кавалерійському манежі вже висихала потроху. Завод пульсував позаду. Тополі, акації і каштани вилучали пах свіжих зелених шат на міські вулиці… Аероплан з’явився низько над парком і манежем, і, знижуючись далі, пролетів у напрямі аеродрому. Опукла й чорна тінь високої колони перед будинком штабу, лягла по землі, перетинаючи шлях… Завернув у бік і потрапив на головну вулицю, що потроху вже сповнювалася натовпами коло кінематографів, луском лузаного насіння, човганням ніг і шепотом пар…».

Гадаємо, що навіть такі коротенькі уривки викличуть зацікавлення краєзнавців, всіх, хто цікавиться історією Єлисаветграда-Єлисавета-Зінов’ївська-Кірового-Кіровограда-Кропивницького.Додамо, що Олександр Мар’ямов у 20-ті й на початку 30-х років був надзвичайно популярною людиною. Багато подорожував. Співпрацював з відомими письменниками (Остап Вишня, Юрій Смолич, Майк Йогансен), друкувався у найпопулярніших виданнях («Універсальний журнал», «Літературний ярмарок», «Глобус»).

Великий Терор змусив талановиту людину покинути Україну. Щойно у видавництві «Темпора» побачила світ цікавезна книга давно забутих творів Олександра Мар’ямова «Береги дванадцяти вод», підготовлена невтомним літературознавцем Яриною Цимбал. Саме там можна знайти й згадуваний опис нашого міста.

Федір Шепель,

фото автора та з приватної колекції  Юрія Тютюшкіна