ІСТОРІЯ

Ними могли б пишатися, а їх нищили як ворогів народу

Власне історія Єлисаветградського земського реального училища давно заслужила на об’ємну книгу. Цей навчальний заклад подарував світу чимало світлих і талановитих імен, особистостей, про яких час від часу, згадують як дослідники рідного краю, так і маститі вчені далеко за його межами.

Тут наприкінці ХІХ – початку ХХ століття викладали та навчалися один з основоположників слов'янської філології професор В. Григорович, історик і археолог В. Ястребов, художники П. Крестоносцев, Ф. Козачинський, О. Осмьоркін, П. Покаржевський, корифеї українського театру М. Садовський, П. Саксаганський, Г. Юра, композитор К. Шимановський, громадський діяч О. Тарковський, меценат Є. Чикаленко, письменники Є. Маланюк, Ю. Яновський, філософ О. Бочковський, який майже століття тому передрік створення Європейського Союзу, та інші.

Що поробиш, але решта менш відомих випуск-ників училища зараз забута. Втім, інколи й про них з’являється нагода згадати.
…Понад два десятки років пишучи про повернення добрих імен жертвам політичних репресій доби тоталітаризму, автор цих рядків отримував схвильовані відгуки від близьких та рідних постраждалих людей. А одна з них, кіровоградка Надія Салтанова, родичка безвинно постраждалого в роки сталінського терору земляка Сергія Войнова (героя моєї книги «Ніхто не хотів помирати»), розповіла й про іншого репресованого родича – Феодосія Коробку.

Виписка з метричної книги Петропавлівської церкви засвідчує, що Феодосій Клеоникович народився 1899 року в Єлисаветграді. В буремному 1917 році закінчив сім класів місцевого реального училища. Цікаво, що зберігся знімок, який наочно підтверджує дану подію. Фотографуючись у Д. Харлаба на Двірцевій у будинку Гунькіної, юнак звісно не знав, що через двадцять років потрапить у жорна Великого Терору. Не думав, що й здобута освіта (як факт непролетарського походження) може стати одним із компрометуючих матеріалів.

Надія Салтанова вважає, що Ф. Коробка потрапив під репресії як один із багатьох учасників відомого одноденного перепису населення, що проводився в СРСР у січні 1937 року. Цих людей, котрі побачили жахи комуністичних експериментів над людьми (в тому числі наслідки Голодомору 1932-1933 років), сталінський режим визнав «шкідниками» й «ворогами народу».
Отож, у грудні 1937 року плановик Кіровського м’ясокомбінату Ф. Коробка потрапляє на лісозаготівлі до виправно-трудового табору в Кайському районі Кіровської області (просимо читачів не плутати українське Кірове, що через два роки стане Кіровоградом, і з Кіровською областю Волго-В’ятського округу в Росії). І знову-таки, тільки через двадцять років (чи не містичне число в житті!?), людині повернули добре ім’я…

Звісно, якщо колись писатиметься книга про Єлисаветградське земське реальне училище, то в ній обов’язково має бути розділ «Репресоване училище». Адже в добу беззаконня, крім Феодосія Коробки, постраждало й чимало інших викладачів та випускників цього визначного навчального закладу. Наприклад, завдяки оприлюдненим не так давно документам відомо про переслідування з боку ГПУ-ОГПУ (Государственного политического управления СССР) згаданих вище корифеїв українського театру Миколи Садовського та Панаса Саксаганського. Але то вже інша історія…

Федір ШЕПЕЛЬ
На знімку: Ф. Коробка.