ІСТОРІЯ

Олексій Орлик: У пограбованому кургані знайшли рідкісний наконечник списа і кіммерійську бабу

В одному з попередніх номерів ми розповідали про дивовижну історію половецької баби – археологічної пам’ятки, на яку роками ніхто не звертав уваги, приймаючи за кам’яну брилу.

Можливо, завдяки цьому вона і вціліла, а завдячуючи небайдужим жителям Клинців Кіровоградського району урізноманітнила та збагатила колекцію знахідок археології нашого краю. Ми також наводили слова кіровоградського археолога Валентина Собчука, котрий зауважив, що цей випадок унікальний тим, що пам’ятку не втратили. Тому що, на жаль, є чимало протилежних прикладів, коли рідкісні артефакти зникали безвісти. Свіжий приклад того, як розкрадається і нищиться культурна й історична спадщина області – один із курганів поблизу Червонодолинської Бобринецького району.
9-10 квітня тут разом із кіровоградськими колегами побував відомий український археолог, доктор історичних наук, спеціаліст із скіфо-сарматського періоду Сергій Скорий, аби врятувати та вивчити залишки артефактів, які не встигли викрасти чорні археологи. Чим цікавий даний курган та які цінні для науки й історії речі в ньому було знайдено, розповів безпосередній учасник експедиції, кіровоградський археолог, старший науковий співробітник обласного художнього музею Олексій Орлик.

– Судячи з конструкції, пограбований курган є кіммерійським похованням, – розповідає Олексій Пантелійович. – Кіммерійських курганів на території області дуже мало, що пояснюється невеликою кількістю населення і незначним періодом проживання кіммерійців до приходу скіфів. Це перші племена, які згадуються в найдавніших писемних джерелах – у Геродота. Різниця між похованням рядового кіммерійця і вождя не була такою разючою, як в інших племен. Як правило, відрізнялося тільки висотою кургану або більшою кількістю інвентаря. Цей курган належить до одинадцяти найвищих курганів, що знаходяться на території області. Його висота сягає восьми метрів.

Чорні археологи, за словами Олексія Орлика, залишили по собі тільки мізерну частину того, що було в кургані та могло б послужити науці. Але навіть уцілілі речі говорять про те, що це досить багате поховання.

– Було знайдено залізний наконечник списа, яких тільки п’ять в Україні, та кіммерійську бабу, – каже археолог. – Таких баб в Україні лише близько двадцяти, з них дуже мало в цілому вигляді. На жаль, кіммерійській стелі з цього кургану теж не пощастило, її розбили, при чому, судячи зі зламів, зробили це нещодавно. Також знайдено бронзову пластину, якою, швидше за все, оздоблювали дерев’яні чаші, та бронзові псалії – кінську збрую, яка фіксувала голову коня. Як правило, чорні археологи полюють за золотом й більш цінними в матеріальному плані речами, але не знаходять. Але завдають величезної шкоди історичним і культурним цінностям, позбавляючи науковців можливості відтворити культові обряди тих чи інших племен, часовий проміжок їх проживання на території області та багато іншого.

Врятувати кургани від розорення, на думку археологів, могла б передача земель у користування тільки після ретельного їх дослідження археологами на наявність таких пам’яток. Однак державна політика нині не сприяє збереженню культурної спадщини і все, що роблять місцеві археологи для того, щоб її не втратити, – це виключно їхня ініціатива та ентузіазм. На жаль, вони не в змозі опікуватися всіма курганами області, але до цього мали б долучитися місцева влада та небайдужа громадськість, якій власне і належить ця культурна спадщина. За логікою, не повинні стояти осторонь і правоохоронні органи, але місцеві археологи кажуть, що не пригадують жодного випадку, коли б злодіїв знайшли чи покарали.

Наталя КРИВОШЕЙ