ІСТОРІЯ

Якому Григоровичу у Кропивницькому незабаром відзначатимуть 205-річчя (ФОТО)

Для тих, хто нещодавно прочитав щоденник геніального поета Павла Тичини «Подорож з капелою К.Г.Стеценка», може здатися, що мова піде про Василя Івановича Григоровича (1786-1865).

Адже молодий геній Павло Тичина, потрапивши до нашого міста в 1920 році, писав, що в Єлисаветі «помер В. Григорович, який брав велику участь у визволенні Шевченка». І далі: «На Петропавлівському цвинтарі (тепер район вулиці Полтавської – Авт.) В. Григорович похований. Він немалу участь брав у визволенні Шевченка з кріпацтва». Цікаво, що коментатори тексту та автори приміток Ірина Блюдо й Сергій Гальченко не стали ретельно перевіряти спогади двадцятидев’ятирічного поета, а так і записали в тій, вперше підготовленій ними до друку книзі, виданій у 1982 році, що йдеться про «історика мистецтва, який допомагав українським художникам, що навчалися в Петербурзькій Академії мистецтв та брав активну участь у звільненні Т. Г. Шевченка з кріпацтва. Згодом поет присвятив йому поему «Гайдамаки».

Ті ж читачі, котрі вже дещо пізніше після Тичининого щоденника познайомляться, скажімо, з «Історичним календарем Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти.» Володимира Боська, – немало подивуються, чому це раптом, розповідаючи про двохсотп’ятирічний ювілей уславленої людини, сучасний автор не згадує такий виграшний епізод з Тарасом Шевченком...

Виявляється, що Павло Тичина, котрий був у місті на Інгулі в 1920 році всього кілька днів,  …помилявся. (Кожна людина має право на помилку. Чи не так?). У теперішньому обласному центрі справді похований Григорович. Але зовсім інший. Хоча теж дуже уславлений. Його звали не Василь, а Віктор. Отож, незабаром, 30 квітня в Кропивницькому відзначатимуть 205-літній ювілей Віктора Івановича Григоровича (1815-1876) – українського славіста, педагога, члена-кореспондента Петербурзької АН, члена багатьох іноземних наукових товариств. Краєзнавець Володимир Босько повідомляє, що вчений прибув до Єлисаветграда в 1876 році для вивчення духовних скарбів місцевих старообрядців. Мав намір викладати в Єлисаветградськолму земському реальному училищі, де саме тоді працювали його учні: Михайло Завадський (засновник цього навчального закладу), дослідник минулого краю Володимир Ястребов та інші. Вже після смерті вченого, у 1892 році, в Єлисаветграді було відкрито перший у Російській імперії  пам’ятник учителю-просвітителю Віктору Григоровичу. Нині пам’ятник, перенесений з Петропавлівського цвинтаря на Рівненський,  а копію бюста можна побачити перед приміщенням Інженерного коледжу (колишнє ЄЗРУ).

Ось така мистецько-культурна плутаниця.

Федір Шепель,

фото автора