ІСТОРІЯ

«За те, що євреї…»

Таку назву має чергова добре ілюстрована й насичена маловідомим та невідомим широкому загалу документальним матеріалом книга історика-краєзнавця Василя Даценка, надрукована місцевим видавництвом «Імекс-ЛТД». Писати про неї і важко, і легко водночас.

З одного боку, як вказано в підзаголовку, йдеться про «трагедію Голокосту в межиріччі Південного Бугу та Дніпра» у 1941-1944 роках. Це небайдужа й хвилююча документальна розповідь про тих, хто безвинно загинув через свою національну приналежність від рук гітлерівців та їх посіпак (називаються імена не тільки жертв, але й катів). З іншого – протягом останніх двох десятиліть на шпальтах обласних газет мені неодноразово доводилося звертатися до даної теми. Зокрема, в зв’язку з затягуванням російською стороною видачі українському правосуддю безпосереднього учасника розстрілів євреїв на Гайворонщині поліцая Кравченка (переховувався до початку 90-х аж на Далекому Сході), виявленого співробітниками СБУ; оприлюднення інформації з багатотомної кримінальної справи на Коцоєва – убивці єврейських дітей-вихованців Липовеньківського дитячого будинку в Голованіському районі; об’ємною публікацією датованої березнем 1946 року довідки управління КДБ по Кіровоградській області «Про звірства німецьких окупантів у Кіровограді та районах області» тощо.

Книга «За те, що євреї…» складається з шести глав, що містять інформацію про Голокост на Кіровоградщині. Автором зроблено прискіпливий аналіз витоків трагедії єврейської спільноти. Подано документальні свідчення та спогади про масове фізичне винищення «расових ворогів Рейху» так званими «майстрами смерті» з «айнзатцкоманд». Названо небайдужих і відважних жителів області, українців та представників інших національностей, які, не зважаючи на загрозу власному життю, допомагали та рятували євреїв від нацистів. Нарешті, в останній главі Василь Даценко переконливо стверджує: «Треба встановлювати і зберігати імена закатованих, розстріляних, повішених та задушених, померлих від голоду, хвороб і непосильної праці в гітлерівських таборах смерті. …Усі ми повинні зробити все, щоб подібне ніколи не повторилося».

Додамо, що маємо по-справжньому грунтовне видання, яке, попри закономірне цитування значної кількості архівних матеріалів (у тому числі управління СБУ в Кіровоградській області) та різноманітної літератури й Інтернет-ресурсів, написане доступною мовою й призначене, насамперед, для школярів та студентів, котрі цікавляться минулим краю періоду Другої світової війни й будуватимуть Українську державу на засадах європейських цінностей.

Федір ШЕПЕЛЬ