ІСТОРІЯ

Де б не був – будував довкола себе Україну: кропивничани вшанували пам'ять Володимира Караташа

Вечір пам’яті воїна УПА, щирого патріота України Володимира Караташа організували в  обласній бібліотеці для юнацтва імені Євгена Маланюка.

Журналістки  Інна Тільнова та Світлана Томашевська  вирішили бодай посмертно виконати мрію патріота Караташа про членство в Національній спілці журналістів України. Тож завершальним акордом зустрічі стала передача символічного посвідчення члена НСЖУ Володимира Караташа.

Їй передували спогади журналісток  Інни Тільнової, Світлани Томашевської та Світлани Орел, професора Григорія  Клочека, викладачів  ЦДПУ імені В. Винниченка Світлани Ковтюх та Олександра Ратушняка, краєзнавця Федора Шепеля про «героїчні барикади життя» незламного борця за свободу України.

«Ми дещо встигли зробити з Володимиром Михайловичем. Так, переглянули разом із ним фільм «Червоний», екранізований  за однойменною повістю Андрія Кокотюхи  24 серпня 2017-го», – зазначила Інна Тільнова. 

При цьому вона припустила, що непогано було б зняти фільм і про самого Караташа, фільм, до якого навіть сценарію не треба писати. Сценарій уже готовий: він написаний життям незламного українця-патріота, з яким журналістка була добре знайома за його життя. 

Думку колеги про непересічність і легендарність особи Володимира Михайловича поділяє і його  землячка Світлана Томашевська, котра пам’ятає Караташа з тих пір, коли він на 9 Травня стояв осторонь ветеранів, а вчителька на її,тоді ще дівчинки-школярки, запитання: «Хто то?», зневажливо кинула: «Упівець якийсь»…

Про свої враження від дня, проведеного з Володимиром Караташем, «людиною, про яку можна говорити без упину», про бачені в нього історичні документи, скажімо, «про вищу міру покарання», про його перебування в таборах, про 300 бойових гранат, виготовлених там же, про незламність духу говорила Світлана Ковтюх. 

«Де б ти не був – будуй довкола себе Україну» – це слова патріарха національно визвольного руху Михайла Сороки (провідник Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ; протягом 34 років був в'язнем радянських таборів, організатором руху спротиву в'язнів «ОУН-Північ». – Авт.),  з яким Володимир Михайлович був персонально знайомий і якому він полегшував перебування в таборах. Вислів той став сенсом життя і для нашого славного земляка», – зауважила пані Світлана.

«Уявіть собі, коли Володимир Караташ  сидів у камері смертників, він, щоб не збожеволіти, напам’ять читав Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка. «Гайдамаків» декламував і в свої 92… Для нього патріотизм був у крові. Якщо ти не патріот – у тебе якісь проблеми з вихованням чи чимось іншим…», – перейшов теми від історії й літератури до теми духовності й жертовності Григорій Клочек.

Світла Орел окреслила середовище, в якому з’явився герой і закликала молодь вивчати минуле рідного краю, а журналістів – всіляко популяризувати багату й героїчну історичну спадщину, в якій чільне місце займає Володмир Караташ,  і те, чим він займався протягом життя. 

«Сьогодні я дуже шкодую, що не залишилося  відеозапису презентації книги Володимира Караташа «На барикадах Кенгіра», коли він у свої 88 років розповідав такі деталі, такі подробиці свого життя... Він мав унікальну пам'ять. Він прожив унікальне життя», – зазначив Олександр Ратушняк.

Федір Шепель згадав одну з перших виставок розсекречених документів про УПА, згадав персональну зустріч з Володимиром Караташем напередодні тієї виставки 16 грудня 2008 року. А також передав до майбутнього музею нескореного політв’язня кілька газетних вирізок, що інформували про його життя. 

На завершення вечора пам’яті керівник обласної організації НСЖУ Петро Мельник вручив на зберігання Інні Тільновій посвідчення журналіста на ім’я Володимира Караташа. 

Довідково: Володимир Карпаташ народився  2 березня 1926 року у  селі Роздол Голованівського району Кіровоградської  області,  український письменник, вояк УПА, політичний в'язень, учасник Кенгірського повстання 1954 року.

Народився у селянській родині. Батько — Караташ Михайло, був розстріляний гестапівцями у Голованівську. 

17-річним юнаком Володимир став членом ОУН. Був стрільцем у сотні «Сталевого», що діяла в місцевостях  Гайсин, Умань, Теплик, Гайворон, Благовіщенське, Голованівськ. Згодом був заарештований контррозвідкою «СМЕРШ» і заочно засуджений до 8 років позбавлення волі.

11 місяців перебував в Горьківській тюрмі № 1. А в 1949 році його перевели у табір суворого режиму для політв'язнів до Воркути. Працював на шахті № 7.
У 1951 році в концтаборі «Речлаг» після важкого і довгого слідства був засуджений військовим трибуналом Біломорського військового округу до розстрілу за «організацію і керівництво антирадянською групою українських націоналістів», яка готувала повстання в таборі. Закованого перевезли до Вологди, де провів 5 місяців в одиночній камері смертників. Зранку до вечора, щоб розум не схибився, ходив по камері і пошепки декламував вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, займався фізичними вправами.

Після смерті Сталіна влада замінила розстріл 25 роками тюрми і концтаборів. Був етапований з Вологди до Казахстану в табір суворого режиму «Степлаг» селища Кенгір. Там в травні-червні 1954 року брав активну участь у Кенгірському повстанні.

З-під варти звільнений 26.04.1956 року, реабілітований 20 вересня 1989 року Кіровоградською облпрокуратурою.

1958 року В. Караташ вступив до Одеського державного університету, на факультет іноземної мови. В 1963 році з дипломом учителя англійської мови приїхав у рідний Голованівський район. Близько 25 років працював учителем у Побузькому. Разом з дружиною Ганною Лук'янівною (дівоче прізвище Людкевич) також політв'язнем (познайомилися в радянських таборах) виростили двох дітей — сина і дочку. Нині на пенсії. Письменник, автор трьох книг-споминів.

У 1960 роках в Америці вийшла книга «В концтаборах СРСР». На сторінці 340 книги є запис про те, що в 1952 році на шахті № 7 у Воркуті було викрито групу, яка підготувала близько 500 саморобних гранат великої розривної сили. Керівником тієї групи був українець з Одещини Караташ. Це про нашого земляка, відважного вояка ОУН-УПА Володимира Караташа, двічі засудженого до смертної кари за організацію і участь в концтабірних антирадянських повстаннях. В. Караташ — член Кіровоградського обласного Товариства політичних в'язнів і репресованих.

8 травня 2015 року Володимира Караташа, разом із іншими ветеранами УПА, було запрошено до Верховної Ради України на урочисте засідання з нагоди відзначення 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та Дня пам'яті та примирення.

Помер 5 листопада 2017 року.