Ще.. ІСТОРІЯ
Студенти Кропивницького стали учасниками археологічної експедиції
- Останнє оновлення: 30 липня 2018
У липні 2018 року Кіровоградська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (керівник – професор С. А. Скорий) продовжувала дослідження курганної групи поблизу Богданівки Бобринецького р-ну Кіровоградської області, на півночі Причорноморського степу.
Група розташована на підвищені, над долиною річки Сугоклея – правого притока Інгулу, і до початку робот 2017 року налічувала 6 насипів різного розміру: від 0,25-0,30 м до 8,0 м. Об’єктом робот цього року став курган Орликова Могила (№ 7), що мав другий за розміром насип, заввишки 3 м та діаметром 30 м, і „замикав” курганну групу з півдня.
Необхідність розкопок пам’ятки диктувалася, перш за все, її активним сучасним пограбуванням: декілька років потому на насипу кургану була зафіксована яма розмірами 3,0 х 3,0 та глибиною більш ніж 2,0 м.У розкопках взяв участь досить потужний науковий колектив із різноманітних дослідницьких центрів України – Києва (к.і.н. Каравайко Д.В., к.ф.н. Зимовець Р.В., Купрій С.О.), Кропивницького (Орлик О.П.), Харкова (Окатенко В.М., к.і.н. Кравченко Р.І., Фільчиков М.М.), Сум (к.і.н. Осадчій Є.М.) та студенти-практиканти Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка.
Орликова Могила початково мала щонайменше 3 поховання. Найпізніше з них, середньовічного кочовика, що, скоріш за все, знаходилось на вершині насипу, було вщент зруйновано, можливо, при установці тріангуляційного знаку в новітній час. Від нього залишились лише металеві речі (численні уламки котла, ніж, вістря стріли, різноманітні цвяхи) та фрагмент поливної кераміки зеленого кольору.
Друге поховання належить до скіфського часу. Воно було впущено в центр більш раннього насипу (діаметром більш ніж 20 м, заввишки – не менш 1,0 м), до речі, цілком зруйнував основну могилу.
Скіфське поховання являло собою досить велику яму розмірами 4,30 х 3,0 м, глибиною від рівня первісного насипу 2,5 м, що була орієнтована за віссю „схід-захід”.
Могилу оточував вельми потужний викид, який мав форму підкови, залишаючи прохід до могили зі західної сторони. Після здійснення поховання могила була перекрита дубовими колодами, на які розміщено велику кількість гранітного каменю. Насип кургану досипано щонайменше на 2 м заввишки, при цьому діаметр його збільшився до 30 м. Схили насипу було закріплено великою кількістю каменю, переважно – граніту, а самий низ – додатково крепідою з великих плит.
Поховання було пограбоване декілька раз: ймовірно, ще в скіфську добу та новітній час.
Поховальний інвентар, який зберігся, свідчить: могила належала важкоозброєному скіфському воїну, який супроводжувався різноманітною зброєю, жертовною їжею, грецькими амфорами, та, скоріш за все, іншими речами. Предмети, які походять із самої могили та залишків тризни серед каменів „панциру” (зброя, деталі кінського спорядження, уламки амфор), дають змогу попередньо датувати скіфське поховання пізнім V ст. до н.е.
На жаль, ми майже нічого не можемо сказати про основне поховання Орликової Могили. Але, скоріш за все, беручи до уваги характер первісного насипу, воно належить до доби бронзи.
