24травня2026

ГОЛОВНА СУСПІЛЬСТВО На Кіровоградщині хворий на туберкульоз у лікарні зустрів свою долю 

СУСПІЛЬСТВО

На Кіровоградщині хворий на туберкульоз у лікарні зустрів свою долю 

depositphotos 88319604 stock photo silhouette of kissing couple

50-річний чоловік мешкав у одному із сіл Кропивницького району. Він не мав власного житла, працював у людей – допомагав поратися біля худоби чи на городі.

Як потрапив у село не дуже розповідав, та й ніхто не допитувався, адже в нього не було тут близьких людей. Та якось до способу життя Олексія (ім’я змінено) придивився Микола Іванович, у якого він працював по господарству, розпитав, де він проживає. Олексій зізнався, що не має житла, тому ночує, де доведеться.

«У мене є стара хатинка, в ній треба трохи ладу навести, можеш там мешкати. Мені за це нічого не треба», – запропонував Микола Іванович допомогу, на що Олексій з радістю погодився.

Чоловік обживався, працював, часто втомлювався і сильно кашляв. Це помітив Микола Іванович і знову запропонував допомогу – заправив свій автомобіль і повіз Олексія в район на обстеження. Там у чоловіка і діагностували мультирезистентний туберкульоз. Одразу направили на лікування в медичний заклад на "Лісовій поляні", призначили лікування, порадили соціальний супровід благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький».

«Ми довго розмовляли про важливість лікування туберкульозу. Він слухав, розпитував мало, але не заперечував. Лікування інтенсивної фази тривало два місяці. Я приїздив, цікавився самопочуттям, привозив у підтримку від благодійної організації сертифікати на продукти харчування», – ділиться Дмитро Данильченко – соціальний працівник проєкту «100 відсотків життя. Кропивницький».

У період лікування для чоловіка стала підтримкою і жінка, яка неочікувано з’явилася в його житті. Людмила (ім’я змінено) теж лікувала туберкульоз, проходила в лікарні інтенсивну фазу лікування. Їхнє спілкування переросло у глибокі почуття, які додавали сил жити, боротися з недугою. Коли лікування у медзакладі завершили прийняли рішення про спільне сімейне життя. Олексій поїхав до Людмили і нині вони разом будують спільне сімейне життя, продовжують амбулаторно лікувати туберкульоз.

«За цей час на  моєму життєвому шляху траплялося багато хороших людей. Дякую кожному за підтримку. Я почуваюся краще, вірю, що згодом одужаю, адже все для того роблю. І що важливо тут, у лікарні, я зустрів свою долю», – ділиться Олексій.

Довідково: туберкульоз «сигналізує» такими симптомами як тривалий кашель, лихоманка, втомлюваність, відсутність апетиту, втрата ваги, слабкість та інші. Для повного обстеження зверніться до свого сімейного лікаря. 

Вікторія Семененко