СУСПІЛЬСТВО

Громадський активіст із Кіровоградщини Олексій Мулява: Насторожує оперативне рішення ЄСПЛ щодо зняття мораторію на продаж землі в Україні

Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) визнав мораторій на продаж сільськогосподарських земель в Україні порушенням прав людини.

Як зазначається в повідомленні суду, «абсолютна заборона в Україні на покупку і продаж сільськогосподарських земель призвела до порушення прав людини, уряд повинен прийняти більш збалансований закон».

У правильності рішення авторитетного суду сумніватися не доводиться, адже якщо людина володіє земельною ділянкою на правах власності, вона повинна користуватися нею, як їй забажається, зокрема, й продавати.

Якої ж думки про рішення ЄСПЛ власники землі?

Олексій Мулява, голова Спілки власників земельних та майнових паїв Устинівського району, що на Кіровоградщині, більше десяти років бореться проти зловживань у сфері земельних відносин, проти нечесних орендарів, як власник паю брав участь у десятках судових засідань. Ось як прокоментував він рішення Європейського суду:

«Усім відомо, що рішення ЄСПЛ треба чекати роками, а тут так оперативно він розглянув скаргу двох власників земельних паїв... У мене це викликало певні сумніви. Комусь дуже потрібне було це рішення в нашій країні. І не тільки в нашій, Європа теж зацікавлена, щоб українські чорноземи продавалися.Сьогодні до землі великий інтерес у різних корпорацій, фермерських господарств – у  народі всіх їх називають латифундистами. Хоч і діє мораторій на продаж землі, вони не дрімають, всілякими способами намагаються нею заволодіти. При цьому не гребують ні підкупами, ні іншими нечесними методами. 

Вони всюди розставляють своїх людей, в тому числі на рівні районів. Їхні висуванці засідають у комісіях районних рад по земельних питаннях, щоб можна було «узаконити» якусь земельну аферу. Наприклад, нібито на вимогу селян переводять частину орних земель у пасовища. Потім з'ясовується, що в результаті такого «мудрого» рішення у тих же селян відібрали частину паю – в кого гектар, а в кого й півтора гектара. А найголовніше – пасовища як не було, так і немає! Куди ж ділася земля, виділена під нього?

Дуже «модною» стала так звана пролонгація, тобто продовження, договорів оренди на десять, двадцять і навіть сорок дев'ять років. У людини, для якої часто земельний пай є єдиним джерелом доходів, за порівняно не великі кошти його забирають на десятки років. Більше того, нерідко з'ясовується, що людина той договір і не підписувала. Говорю це як людина, яка стикнулася з цим особисто. Реєстратори договорів довіряють орендарям більше, ніж орендодавцям, що для мене зрозуміло, адже після того, як їх було передано органам місцевого самоврядування, вони мають, висловлюючись по-селянськи, мають хліб не тільки з маслом, а й з ікрою.

Підробку підпису орендодавця можуть виявити правоохоронні органи, але, як свідчить практика, не дуже охоче вони за це беруться.

Очевидно, ринок землі в Україні буде. Якщо є власники землі, вони рано чи пізно захочуть її продати. Тому треба поступово готувати законодавчу базу, розробляти механізм реалізації права власності на землю, щоб не допустити скупки землі за безцінь спритними ділками. Але спочатку треба «обнулити» договори оренди. Що я маю на увазі? Треба заново підписати договори оренди, провести таку собі інвентаризацію, адже, коли дійде до ринку землі, з'ясується, що її багато хто вже втратив. Чим це загрожуватиме, гадаю, нагадувати тут зайве».