«Корони, як показує історія, іноді теж знаходять своїх українських князівен», — написала письменниця з Кропивницького Надія Гармазій, розповідаючи про одну з особливих для себе подій цього літа.
20 серпня у Києві, напередодні 35-ї річниці Незалежності України, очільницю Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України відзначили українсько-французьким Орденом Королеви Анни «Честь Вітчизни» ІІІ ступеня. Нагороду вручили за вагомий внесок у розвиток української літератури, літературознавчої науки та національної культури, багаторічну творчу діяльність, активну громадянську позицію й популяризацію українського слова.
За зізнанням Надії Гармазій, для неї ця відзнака — значно більше, ніж урочиста церемонія, орден і фотографії на пам’ять.
Постать Анни Ярославни — доньки Ярослава Мудрого, яка стала королевою Франції, — письменниця сприймає як символ української сили, здатності долати обставини й прокладати власний шлях далеко за межами рідної землі.
«Ця відзнака для мене є нагадуванням про дуже просту й водночас майже неймовірну річ: українська князівна Анна, дочка Ярослава Мудрого, стала європейською правителькою, королевою Франції. Попри всі нюанси долі, випробування, заздрість, непрості повороти й те, що справжній шлях майже ніколи не буває прямим, зручним і зрозумілим для інших. Коли в основі маєш справжнє — це дає силу», — поділилася Надія Гармазій.
Вона наголошує: справжня цінність нагороди — не в металі чи урочистостях.
«Ордени — це не лише метал, стрічки, церемонії, урочисті зали, оплески й навіть плітки за твоєю спиною. Я добре знаю: ордени починаються значно раніше. Із наших учинків, із щоденного вибору, з рішення не відступити, навіть якщо можеш програти, із наївної й незрадливої віри. Іноді це вибір для. А іноді — набагато важчий вибір всупереч...»
Особливо тепло письменниця сприйняла можливість розділити цю подію з іншими лауреатами — Вадимом Крищенком, Ольгою Барбен та Тетяною Піскарьовою.
Для Надії Гармазій ця відзнака стала своєрідною паузою, щоб озирнутися на пройдений шлях, подякувати людям, які були поруч, і… продовжити рух.
«Справжня відзнака — це те, ким ти залишаєшся щодня, коли ніхто не бачить», — переконана письменниця.
А відтак — не час зупинятися. Бо нагороди можуть стати підсумком певного етапу, але справжня робота триває щодня: у книгах, словах, громадянській позиції та вірності тому, що вважаєш важливим.
І, можливо, саме тому фінальні слова Надії Гармазій звучать особливо символічно:
«А корони… Корони, як показує історія, іноді теж знаходять своїх українських князівен».
