Антропоморфна стела, кам’яний вівтар і загадкова споруда, яка може виявитися давнім святилищем, — такими відкриттями поповнилися результати археологічних досліджень поселення епохи пізньої бронзи поблизу села Селіванове на півдні Кіровоградщини.
У серпні 2026 року Кіровоградська археологічна експедиція Інституту археології НАН України продовжила дослідження пам’ятки, розташованої у Верхньому Поінгуллі — на межі Правобережного Лісостепу та Степу. Поселення попередньо датують XIII–XII століттями до нашої ери, тобто йому понад три тисячі років.
Експедицію очолює доктор історичних наук, професор Сергій Скорий, заступник керівника — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Олександр Могилов. До досліджень долучаються науковці, викладачі, студенти та волонтери з Кропивницького, Кривого Рогу, Черкас та інших міст.
Цьогоріч роботи тривали на двох ділянках поселення.
Давня споруда з кам’яною підлогою
У центральній частині пам’ятки археологи продовжили досліджувати велику наземну споруду прямокутної форми, розкопки якої розпочали торік.
Цього сезону досліджена площа становила 68 квадратних метрів, а загальна площа розкопу сягнула 104 квадратних метрів. Внутрішня ширина приміщення — близько 10 метрів, а кам’яна вимостка підлоги, за попередніми даними, продовжується ще на 14–16 метрів.
Особливістю споруди є її конструкція. Вона мала кам’яну основу та підлогу, вимощену плитами гнейсу, але не мала кам’яних чи сирцевих стін. Очевидно, стіни й дах були дерев’яними.
Археологи поки не можуть остаточно визначити призначення приміщення — воно могло бути житловим, господарським або громадським. Водночас знайдені зернотерки, відбійники, пряслице, уламки посуду та обпалені кістки тварин можуть свідчити про його житловий характер.
Знахідок виявилося чимало: лише цьогоріч у межах північної прирізки дослідники знайшли понад 400 фрагментів кераміки, численні кістки тварин та керамічні шлаки. Разом із матеріалами попереднього сезону кількість уламків посуду на цій ділянці перевищила 570.
Загадкова стела та можливе святилище
Найцікавіші відкриття зробили за 160 метрів від основного розкопу.
Там археологи досліджували місце, де раніше виявили кам’яну антропоморфну стелу — примітивне зображення людини. Розкопки показали: стела стояла саме там, де її знайшли лежачою. Про це свідчить спеціальна яма зі слідами кам’яної засипки, у яку була встановлена її основа.
Дослідники відновили стелу в первісному положенні.
А поруч виявили ще одну загадку — значне скупчення великих каменів і плит. Особливо багато їх було на північ від скульптури. Водночас безпосередньо біля стели та на окремих прилеглих ділянках каміння практично не було.
Ще цікавіша знахідка чекала археологів приблизно за 2,4 метра на південь від стели. Там, на вільній від каміння ділянці, виявили кам’яний вівтар напівовальної форми з глибоким довгастим заглибленням. Поруч лежала невелика кількість обпалених кісток тварин. Подібні кістки знайшли й південніше стели.
Сукупність цих ознак дає дослідникам підстави висунути обережну гіпотезу: перед ними може бути ритуальна споруда — давнє святилище.
Втім, археологи наголошують: дослідження ще не завершені, тому остаточні висновки робити зарано.
Поселення на перетині культур
Матеріали із Селіванового демонструють своєрідне поєднання культурних традицій. У них простежуються елементи сабатинівської степової культури та риси, характерні для білогрудівської культури Лісостепу.
Серед випадкових знахідок — фрагменти кераміки, кам’яний абразив зі слідами заточування, три бронзові шила-проколки та підвіска — ланка наборної прикраси.
Саме розташування пам’ятки робить її особливо цікавою для науки: поселення перебувало в зоні контакту степового та лісостепового культурних світів.
Історія, яку відкривають просто зараз
До археологічної експедиції долучаються не лише науковці. Її відвідали представники музейної та культурної спільноти Кіровоградщини. Для гостей керівник експедиції професор Сергій Скорий провів лекції про перебіг досліджень та перспективи подальшого вивчення пам’ятки.
Важливу допомогу експедиції надає бобринчанин, краєзнавець Юрій Ніколайчук.
Дослідження поселення поблизу Селіванового тривають. І кожен новий сезон може додати важливі деталі до історії людей, які жили тут понад три тисячі років тому.
Можливо, саме зараз на Кіровоградщині археологи поступово відкривають не просто давнє поселення, а цілий невідомий раніше світ — із житлом, ремеслами, побутом і, ймовірно, місцями давніх ритуалів.
Читайте також: Археологи зробили сенсаційні наукові відкриття стосовно кургану скіфської доби, дослідженого на Кіровоградщині
Валентин Собчук: На території області є пам'ятки не гірші від єгипетських пірамід
